Санду перемогла на президентських виборах: що це означає для Молдови, України та Одещини?

Перемога Майї Санду на президентських виборах у Молдові — це не кінець кампанії. Це лише початок. Попереду вибори до парламенту, влада якого куди сильніша. Наш політичний оглядач Володимир Імуш розмірковує про минулу кампанію і робить перші висновки — для Молдови, України та Одеської області.

Перемогу чинній президентці Майї Санду забезпечила діаспора, рекордні більш ніж триста тисяч виборців проголосували за кордоном. У самій Молдові лідирував Олександр Стояногло, але відрив був мінімальним — близько двох відсотків або 32 тис виборців. А якщо відняти кількість виборців, які приїхали голосувати з Придністров'я, яке де-юре Молдова, але де-факто перебуває під тотальним інформаційним впливом росії, то перемога Стояногло не виглядає суттєвою.

Санду взяла сукупно 55% голосів, що однак менше, ніж на попередніх президентських виборах. Стояногло ще вночі визнав результати і до жодних протестів не закликав.

Діаспора голосувала тотально за Санду, і це очікувано, оскільки кількість громадян Молдови в рф знижується дедалі сильніше. Людям стало набагато простіше їздити на заробітки в Європу. Черги ж на дільницях у москві більше вплинули на мобілізацію проєвропейського електорату, ніж додали голосів опоненту Санду.

Пишуть про високі результати Стояногло в Гагаузії та Придністров'ї, але не варто забувати і про Кишинів. Попри перемогу Санду, в одному з районів столиці, Ботаніка, лідирував Стояногло, а в іншому районі, Рішкані, результати кандидатів майже зрівнялися.

Як і Україна, Молдова — це країна з сильним парламентом і обмеженими повноваженнями президента. Водночас як у Молдові, так і в Україні, президент очолює панівну партію з монобільшістю в парламенті. Навіть у разі поразки, Санду зберігала б контроль через парламент до наступних виборів.

Проте вибори дуже знакові, і після першого туру, перед яким провладна партія перебувала в стані розслабленої ейфорії, команда Санду мобілізувала свої ресурси і провела інформаційну кампанію під гаслом «Нам закриють Європу». Це привернуло на дільниці багато молодих і проєвропейських виборців, які раніше не бажали голосувати за Санду.

Спроби соціалістів оголосити, що вони теж за Європу, потонули в потоці інформаційної кампанії правлячої партії. З іншого боку, лідер соціалістів — колишній президент Ігор Додон, символ партії — червона зірка. Ну ви зрозуміли.

Красиво було організовано медійну кампанію про завезення російських громадян Молдови. Возити їх літаками, м'яко кажучи, нерозумно, але відео справило враження і мобілізувало більше виборців усередині країни.

Перемогти Санду побічно допоміг Ренато Усатий, який посів у першому турі третє місце (переміг у другому місті Молдови Бєльці). Він не підтримав нікого з кандидатів у другому турі, чим фактично оголосив підготовку до парламентських виборів.

Сам Стояногло віддав перевагу теплій ванні проросійських виборців, зосередившись на них, чим підіграв Санду. Повністю відмовився від румунської мови в кампанії, що підняло рейтинг у Гагаузії та серед виборців у Придністров'ї, але не дуже допомогло залучити нейтральних і проєвропейських виборців у Молдові.

На окрему увагу заслуговує мер Кишинева Іон Чебан, який не взяв участі в президентських виборах. У минулому він балотувався від Партії соціалістів, але з 2022 року очолює власну партію «Національна альтернатива» лівоцентристського проєвропейського спрямування. Є передумови, що на наступних парламентських виборах ми побачимо крило проєвропейських соціалістів.

ВИСНОВКИ ДЛЯ МОЛДОВИ

У травні-червні відбудуться парламентські вибори, як ми писали, повноваження парламенту вищі, і проєвропейським силам потрібно або змінювати лінію правлячої партії, або формувати нову політичну партію, яка не буде пов'язана з Санду. Президентські вибори показали, що електоральна база для такої політсили є. Плюс відкритим залишається питання, чи буде Стояногло створювати свою партію (він не є членом соцпартії, балотувався від них, бувши безпартійним).

ВИСНОВКИ ДЛЯ УКРАЇНИ

Наступні вибори, коли б вони не проводилися, зберуть рекордну кількість голосів українців за кордоном, які виїхали до Європи після початку повномасштабної війни. І з цим необхідно рахуватися.

ВИСНОВКИ ДЛЯ ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Результати в Гагаузії легко можуть повторитися в Болградському районі області, де зусиллями коаліції донецьких «слуг народу» було законсервовано владу ОПЗЖ, а «Наш край», який традиційно відбирав проросійські голоси, визнано забороненою партією на центральному рівні і практично розгромлено. На території Бессарабії створено тепличні умови для ОПЗЖ, і потрібно тільки наповнити район грошима, що для проросійських партій не становитиме проблем. Проводити винні фестивалі тощо — це, звісно, добре, але без системної роботи в Бессарабії результат може бути жахливим для одеських активістів.

Автор — політичний оглядач «Думської» Володимир Імуш