|
1 квітня, 21:57 Читать на русском
Найсумніша Гуморина: за чаєм із факіром про бензин у роті, шрами та друзів, які не повернутьсяМи вже давно не чекаємо від 1 квітня гуморного духу та нестримних веселощів, але цього року день видався зовсім похмурим. Проте наш Дмитро Жогов — майстер знаходити щось позитивне там, де інші бачать лише безнадію. Він вирушив на Молдаванку в гості до людини-легенди, чиє життя саме по собі — каскадерський трюк.
На моїй пам'яті ще не було в Одесі такого важкого 1 квітня. Гул барабанів і свистків давно в минулому. Були Гуморини сірі, були тривожні, були веселі й галасливі, але таких — мовчазних — не було. Це день скорботи за загиблими від обстрілів. А ще ми ховаємо режисера Віллена Новака і «Комара» — Володю Комарова з «Масок». Похмуро і холодно. А тут ще викладач Музичко каркає над нашим цвинтарем, як ворон: «Ах-ха, москваротий вирушив на концерт Кобзона!» Це він про Володьку так. Ти що, зовсім здурів? «Комар» мовчав у всіх фільмах! Вони ж міми! Був би Музичко звичайним інтернет-маргіналом, я б не звернув уваги. Але ж він історик в університеті, він дітей навчає. Похмуро. І огидно. Я вирушив до Женьки Факіра — випити міцного чаю і згадати Комарика. «Я ж їздив у різні міста на гастролі з Комариком. Агоп'ян, Комарик — в одній бригаді. А Жора і Боря — в іншій. Щоб встигати всюди, куди запрошують, вони поділилися. Ну і я встигав і туди, і туди. Володя був хорошим чоловіком. Нешкідливим», — каже Женька зітхаючи й ковтаючи чай. ХТО ТАКИЙ ФАКІР-НІНДЗЯ Не знаєте Женьку? Це він йшов у колоні на Гуморині, а над ним несли гасло: «Факір був п'яний, і бабу розпиляли!» Його візитка — це окремий жанр: факір, йог, каскадер, дресирувальник, майстер бойових мистецтв, артист оригінального жанру Євген Антонов — приборкувач вогню, повелитель рептилій, маестро гострих відчуттів та екстремальних шоу для дітей і дорослих. Він видихає вогонь і засовує його собі в горло. Він ходить по вугіллю, битому склу, стрибає через кільце шабель, робить ще сотню зубодробильних трюків і небезпечних фокусів. Коли йому заважають виступати, він безжалісний. Без проблем може скинути чувака з пірса, щоб той не заважав і «під вогонь» не ліз. У Женьки всередині сидить стиснута пружина. Іноді його затримували з реквізитом — нунчаками та мечами. Шили «холодну зброю». Прямо у відділенні Женька дерся по стінах аж до стелі, доводячи, що він ніндзя. Вірили. Відпускали. На вигляд він страшний: невеликий зріст, рубці на обличчі, щербина на носі й колючі очі. На руках — татуювання. Нові перекрили старі, «погані». У нього троє дітей, не треба їм це бачити. Останній раз забрали його до райвідділу під час виборів у 2014 році. «Я прийшов у своєму костюмі, у циліндрі на виборчу дільницю (у нього є й костюм аристократа. З жабо). Менти збудилися. Відвезли. А в райвідділі відпустили. Мене там уже знають». Ще раз затримували його, коли він йшов після виступів у костюмі Зорро. Факіру ніби подобається потрапляти в халепи. ЯК ЖЕНЬКА — ФАКІР ВИСТУПАВ ПЕРЕД ПРЕЗИДЕНТАМИ Ха, думаєте, Женька такий собі пурець з Молдаванки, який виступає на корпоративах? А ось і ні. «Кучма, коли до нас сюди приїжджав у Будинок прийомів, мене покликали. Правда, вогнем на нього не дихав. Там же охорона! Все моє спорядження перетрусили, переглянули, сто разів дізналися, що буде, як буде. Столи буквою П стояли. Вхід між ними зробили. А мені відразу охорона сказала: ось за цю межу не заступай, тільки переступиш, ми стріляємо. Перед Кравчуком у Києві виступав. Але його я не бачив. Сказали, що він у залі сидить. Дивиться». КОМУНА — ПАЛАЦ Живе він у комуні-гуртожитку, облупленій і «страшній, як моє життя». Я був тут десять років тому. Озирнувся. Онімів. І вигукнув: Хочете подивитися, чи можна жити як король у цих умовах? Так ви побачите! Поруч із загальним туалетом і душовою Женьчина квартира з царськими різьбленими дверима та старовинними меблями з вишитими вензелями виглядає як корона з фальшивими рубінами в костюмерній. Двері він знайшов викинутими. Притягнув, поставив. Два відра фарби з них зчистив, поки візерунок проступив. У нього кімната з колонами, каріатидами та німфами. Женьчина бурхлива фантазія та енергія не вщухають. Він повністю переобладнав свою квартиру. Зробив у стінах ніші та поставив туди статуї. Зробив камін, у якому смажить шашлики. А потім розмахнувся на другий поверх. Проклав сходи на горище — там облаштував кухню, ще майстерню, кімнату для доньки та кімнату для сина. Тут циркові афіші, реквізит, костюми — все в купі. Здається, що Гудіні висипав над цією квартирою вміст своїх магічних скринь. Та так і залишив. Женька ще підробляє реставратором. Лагодить, перетягує антикварні меблі. ДЖАФАР І ДЕВ'ЯТЬ ЖИТТІВ Женька постарів. Він тепер не відчайдушний одеський хлопчина. Тепер його типаж — чорний маг Джафар. Або монах-схимник. Якщо раптом надумаєте знімати фільм про ченця-кунгфуїста, якого загальне беззаконня змушує змінити підрясник на кімоно, — телефонуйте за номерами, вказаними у візитці. Женька працює факіром, акробатом, ніндзя вже тридцять років. «У мене все перебито, переламано, все, все. Руки, ноги, пальці, ключиці, — розповідає він. — У мене 15 струсів мозку. Зареєстрованих. Тріщина лобової кістки. Трепанація черепа. Один раз пів морди спалив собі, бензином. Але це ще в молодості, коли не був навчений. Гас закінчився, а шоу має тривати». Якось раз взяв замість гасу бензин. Один раз плюнув вогнем — вдало. Вчасно відвернувся. Потім вгору плюнув, і вогонь впав на обличчя. «І пів морди, як у Термінатора! Шкіри немає, а всі жили, вилиці — все це видно, всі ці зв'язки. Ось таке було. Ну, слава Богу, шрамів немає, зажило, як у собаки». А потім, у 2019 році, у День Конституції виступав на святі. А якраз мрячив легкий дощик. І трава під ногами була мокра. Женька встановив кільце з ножами. «Смертельний трюк». І коли відштовхувався від землі, «отримав прискорення», як він каже. Послизнувся. Трюк виконав, але коли приземлявся, сильно вдарився спиною об землю. Через те що не всі глядачі встигли сфотографувати, він ще й повторив свій подвиг. І всі неприємності по-новому. У підсумку — сильний забій хребта. Потім почався спондиліт. Це як Женька просто каже: почали кістки плавитися в кістки. Температура за 40. Болі пекельні. Швидка за швидкою приїжджає, але кажуть: ми не довеземо його. Але не помер. За нього взявся лікар, якому не доводилося працювати з артистами такого жанру або каскадерами. Зайнявся Женькою з професійного інтересу. — Я, каже, ще трикутних хребців не бачив. Що треба було робити з хребтом? Його ж у тебе, вважай, немає! Спочатку Женю до нього принесли. Але через десять днів він почав кульгати з паличкою. Мені здається, у нього, як у кішки, 9 життів. «Ну, значить, Бог милував, — каже Женька задумливо. — Значить, у нього щодо мене якийсь план є, який треба здійснити». У Женьки троє дітей. І у наймолодшого діабет першого типу. Зараз сім'я бореться за те, щоб якось зменшити добову потребу в інсуліні. Простими словами, щоб дитину менше кололи. ТЦК Женька не боїться. Сам побитий, переламаний, і документи про відстрочку є. ЗВІР Женька жорсткий. Іноді жорстокий. Але бачили б, як він перетворюється, розмовляючи зі своїми кішками. Він ласкавий. Привітний. Я такої інтонації щодо людей не пам'ятаю. До дев'яти котів у різний час жило у нього. І одна собачка. І папуга. А у доньки — кролик. Женька з великим захопленням розповідає моторошну історію про… втечу рептилії. «Це було якраз 25 років тому на 7-му кілометрі. Я стрибаю в кільце (з ножами), відпрацьовую зі змією (Женька засовує голову змії собі в рот і всіляко бореться з нею). Кладу її в мішок, але зав'язувати у мене немає часу. Мішок віддаю напарнику, кажу — зав'яжеш. Або він не почув, або відморозився. Він приходить і кладе її в мікроавтобус, а в мікроавтобусі хлопці сидять ззаду і дивляться кіно. І тут я закінчую, приходжу в мікроавтобус збирати реквізит. Дивлюся — немає Зосі. Я кажу: а де змія? Вони кажуть, що не знають. Ми починаємо її шукати. Балет, що виступав, як тільки почув, що змія зникла, вискочив на стільці й каже: «Ми не підемо працювати». Охорона ринку нічого кращого не придумала, як оголосити в гучномовець: «В артистів втекла змія». Звісно, всі на ринку в паніці. Команда шокована, але шукати продовжує. І тут хтось каже: а що це за хвостик стирчить? Виявилося, що ніякої втечі й не було! У мікроавтобусі Зося залізла під торпеду й загорнулася на пічці. Потім автобус довелося розбирати, щоб змію дістати. ШОУ МАСТ ГО УОН? А ще немає грошей. Зовсім немає. Колись Женька виступав гоголем на першоквітневому параді. І давав по три вистави на день. На розхват був. Тепер одна вистава на рік, лається він. Ось тобі й свята в місті, на які так нарікають. Насправді ніхто нічого не святкує. У клубах гуляє молодь, та й тільки. Сім'я Женьки зараз на плечах дружини. Вона шиє модельні сукні. На те й живуть. Багато артистів, колись улюбленці публіки, зараз виживають на пенсію в 3,5 тисячі гривень. Хтось «каструлить», хтось голодує. Якийсь Музичко запитає: а чому не підуть вахтерами? Я запитав про це Женьку. На обличчі Джафара — здивування. Він? Маг і візир — вахтером? «Ні, ну я можу посидіти пару днів…» — невпевнено каже він. Не треба, Жень. Я знаю, що тобі буде нудно сидіти на місці. Упевнений: якщо завтра подзвоню і скажу, що потрібно дихнути вогнем на повну потужність — ти крякнеш і відповіси: «Працюємо». Поки що ще скажеш. Але таких свят у перспективі немає. Автор — спеціальний кореспондент «Думської» Дмитро Жогов, фото Валентини Бакаєвої та зі сторінки Євгена Антонова/facebook, головне зображення до матеріалу — афіша до фільму «Цирк на дроті» СМЕРТЬ РОСІЙСЬКИМ ОКУПАНТАМ! Помітили помилку? Виділяйте слова з помилкою та натискайте control-enter |
Статті:
Каждый второй школьный обед в Одессе оказывается на свалке. При этом город ежегодно тратит на питание детей сотни миллионов гривен и почти ничего не меняет. Читать дальше Друзья, а что у вас по свету? В Одесі знову звучить джаз. І це не просто ще один бар із музикою у місті готується до відкриття Mainstream Jazz Club, камерний простір нового покоління, який має всі шанси стати новою точкою тяжіння для вечірнього життя. Читать дальше Еще 16 получили ранения, среди них есть дети, сообщили местные СМИ. Читать дальше |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||