Навесні минулого року «Думська» взяла велике інтерв'ю у головного рабина півдня України Авраама Вольфа, щоб дізнатися, як живуть одеські юдеї, яких російські пропагандисти наполегливо лякають неіснуючими українськими «нациками».

Майже через дев'ять місяців ми знову побували в синагозі Бейт Хабад, розташованій на перетині Осипова та Успенської.

Сьогодні єврейська громада продовжує жити своїм життям і, незважаючи на повномасштабне вторгнення російських військ, практично щоденні повітряні тривоги і небезпеку ракетних обстрілів, дивиться в майбутнє з оптимізмом.

Кілька днів тому в синагозі завершили масштабний ремонт: замінили підлогу, відремонтували стелю, реконструювали систему опалення, відреставрували всі меблі, включно з Арон кодеш — шафою, у якій зберігаються сувої Тори, почистили Мізрах — стіну синагоги, стилізовану під Стіну Плачу.

«Члени нашої громади, люди, які залишилися в Одесі і нікуди не поїхали, прийшли і сказали: «Ребе, ми повинні показати Б-гу, що ми віримо, що війна закінчиться нашою перемогою і закінчиться скоро, — згадує Авраам Вольф. — Ми зібрали кошти, хто скільки міг, і відремонтували синагогу. Цим ми сказали Б-гу: «Ми свою справу зробили, тепер твоя черга зробити так, щоб була перемога, щоб люди могли повернутися».

За словами рабина, вже найближчим часом в одеській синагозі почнуть писати новий сувій Тори, який отримає українське ім'я «Перемога».

«Софер (кваліфікований писар, який має право копіювати святі тексти, — Ред.) спеціально приїде до нас з Ізраїлю, — розповів Авраам Вольф. — Тут він напише перший аркуш із назвою «Перемога». Не випробування, не війна, не молитва за перемогу, а вже перемога».

Крім того, Арваам Вольф анонсував швидке повернення дитячих будинків, які в перші дні були евакуйовані до Берліна.

«На початку війни ми вивезли два наших дитячих будинки до Німеччини, — зазначив рабин. — Ми орендуємо там табір, організували садок, школу та університет. Наприкінці грудня я зібрав усіх дітей, вихователів, студентів і керівництво готелю та оголосив, що рівно через два місяці, 28 лютого, ми повертаємося до Одеси. З дня на день ми починаємо ремонт нашого будинку престарілих. Ми не зупиняли ні на один день будівництво нашої нової школи на Водопровідній. Я тут живу зі своїми дітьми і дружиною, і ми звідси не поїхали. Я впевнений, що Одеса — ідеальне місто, Україна — ідеальна країна, тут можна жити. Те, що ми переможемо — це 100%. Це тільки питання часу».