Лицар Сумного Образу знову на сцені: в Одеській опері оновили балет «Дон Кіхот»   

В Одеському національному академічному театрі опери та балету відбулась прем’єра оновленої версії балету Людвіга Мінкуса «Дон Кіхот». І хоча за пару хвилин до початку було оголошено повітряну тривогу, публіка перечекала паузу в укритті, радіючи, що вона не затягнулася і виставу не відмінено.

Трупа у перфектній творчій формі, незважаючи на всі виклики воєнного часу! Авторами нової хореографічної редакції стали в.о. художнього керівника балету, заслужений артист України Гаррі Севоян та асистент балетмейстера Яніна Кисельова. Ці досконало обізнані у своїй справі професіонали надали старовинній хореографії ще більшого блиску. Скоротили циганський танець, не дали Дон Кіхоту Росінанта, і позбавлений коня Лицар Сумного Образу мандрує зі списом на своїх двох. І без будь-яких коней В‘ячеслав Кравченко в цій пантомімічній партії вражає шляхетністю постави та жестів, не дивина, що такій особистості мимоволі підкоряються простолюдини. А вірний Санчо Панса (Павло Гриць) повсякчас потрапляє в кумедні ситуації та опиняється на висоті положення в найпрямішому сенсі – його підкидає натовп на майдані, він підлітає до колосників та смішно віддає залу честь!

Диригент Володимир Врублевський веде виставу у відмінному, запальному темпі. Вперше в партії Китрі вийшла на сцену чарівна у всіх сенсах балерина Анастасія Корно та підкорила зал. Досвідчений Базиль, тобто Дмитро Шарай, зависав з нею у повітрі на одній висоті в фіналі, а до того підіймав красуню на долоньці в карколомній підтримці Голейзовского. Проте житейська мудрість батечка Кітрі, практичного трактирника Лоренцо (Вадим Круссер) примушує штовхати донечку в обійми геть розфокусованого аристократа Гамаша (Руслан Талипов), якому самому б підтримка не завадила. Коли тато й недолугий претендент женуться за закоханими, то гепаються на планшет сцени та дригають ногами у повітрі, немов жуки лапками…

Гроза биків Еспада (Станіслав Скриннік) сяє зіркою як в дуеті з вуличною танцівницею (Марія Рязанцева), так і в танці тореадорів з плащами (цікаво, що багато років тому балетмейстер Маріус Петіпа переодягав у тореадорів балерин, і публиці це подобалось). А ще Гаррі Севоян поставив для Еспади сольний танець в старовинному стилі, проте з деякими сучасними бешкетами в рухах рук – тореадор немов дражнить невидимим плащем не бика, а публику та, можливо, всіх іспанських красунь, підкорених його відвагою та гордою красою. З балету «Зорайя, або Мавританка в Іспанії» того ж таки Петіпа перекочував до «Дон Кіхота» танець з кинджалами, цілком ефектний номер.

Найшаленіших оплесків заслуговують подруги Кітрі (Вікторія Бережна та Катерина Бурдік), Повелителька дріад, що примарилася Дон Кіхоту (заслужена артистка України Катерина Кальченко), бог кохання Амур (Олена Кондратьєва), виконавці іспанського танця фанданго Христина Ветчинкіна та Крістіан Нікуліца. У фіналі, як би не оновлювався балет, торжествує любов, батько благословляє Кітрі на шлюб з коханим Базилем. Рідко який читач у наш час спроможеться прочитати до останньої сторінки роман Сервантеса, присвячений диваку, що звередився на лицарських ідеалах, зате балет Мінкуса любить весь світ (до речі, у новій версії він іде не дві з половиною години, а годину сорок хвилин, але балетомани будуть цінувати її не тільки за це).

Авторка — Ірен Адлер, фото Володимира Андреєва