Російські удари по енергоінфраструктурі, як і раніше, результативні, а українська ППО вже не показує колишніх результатів: що відбувається? (колонка)

Ранковий ракетний удар, завданий російським агресором по Україні, став наймасовішим за останній час. Ворог явно довго до нього готувався, накопичуючи засоби ураження. Він випустив 210 ударних одиниць, зокрема 120 ракет і 90 дронів типу «шахід». Задіяв для цього доволі широку номенклатуру ракетного озброєння: «Циркон», «кинджали», Х-101, Х-59/69, Х-22/Х-31П, «калібри» та «іскандери».

Українським захисникам вдалося збити 144 «подарунки» — 102 ракети і 42 БПЛА.

Як і очікувалося, противник атакував насамперед енергетичну інфраструктуру, щоб спровокувати блекаут і створити українцям купу проблем на старті опалювального сезону. Власне, щось подібне прогнозували доволі давно, зокрема й офіційні особи, тож несподіванкою удар стати не повинен був.

Звертають на себе увагу два моменти. Перший: незважаючи на те, що удари по енергетиці окупанти завдають з осені 2022 року, вони, як і раніше, досить результативні. Вжиті урядом заходи щодо підвищення живучості підстанцій та інших подібних об'єктів виявилися неефективними. Власне, за інформацією «Думської», будівництво багатьох захисних споруд на них завмерло ще торік і з невідомої причини не відновилося.

Другий: при збереженні досить високого рівня ураження крилатих ракет українська ППО стала гірше справлятися з «шахідами». Це продемонструвала не тільки сьогоднішня, а й низка попередніх атак. Якщо у 2023 році вдавалося збивати до 90% дронів, то зараз — менше половини. Із чим це пов'язано? Думаю, тут спрацювало кілька чинників. З одного боку, ворог постійно вдосконалює свої безпілотники, вчиться обходити рубежі протиповітряної оборони, перевантажувати й обманювати її. З іншого, процеси масового переведення особового складу «тилових» частин на передову не могли не торкнутися (і, за нашими даними, торкнулися) ППО, насамперед низькотехнологічної її частини — мобільних груп, де від бійців не вимагають такої кваліфікації, як, скажімо, у зенітно-ракетних підрозділах, що породжує ілюзію їхньої меншої цінності. Але ж саме мобільні групи — головний засіб боротьби з «шахідами»!

Що далі? Боюся, удари триватимуть із тією самою, якщо не більшою інтенсивністю. Противник явно розраховує на слабину з боку Заходу, якісь пропозиції від новообраного президента США і підвищує ставки напередодні великої дипломатичної гри. Що ж, завдання України в таких умовах — продовжувати боротьбу. Ми зобов'язані витримати цей марафон і перемогти. І ми переможемо!

Автор — Віктор Босняк, військовий оглядач «Думської»