Вів антиукраїнські розмови в гаражі та на річці: на півночі Одеської області засудили військового пенсіонера

До двох років в'язниці за виправдання російської агресії засудив військового пенсіонера Котовський міськрайсуд.

Засуджений уникне ув'язнення, якщо протягом року іспитового строку не вчинить нового злочину.

Чоловік пішов на угоду зі слідством і завдяки визнанню провини уникнув реального терміну.

При цьому антиукраїнська риторика чоловіка (уродженця Молдови з російською реєстрацією) не була публічною. У справі є точна розшифровка його висловлювань у трьох епізодах — двічі в маминому гаражі та одного разу — на березі річки Тилігул.

Причому точність цитат наштовхує на думку про те, що хтось із приятелів засудженого записував його промову, а пізніше передав записи правоохоронцям.

Спочатку про свої погляди військовий пенсіонер, учасник бойових дій, повідав одному (імовірно товаришеві по чарці, оскільки душевна бесіда відбувалася в гаражі). Наводимо деякі його висловлювання (їх у матеріалах справи на порядок більше).

«Ну спецоперацію хотілося…» (у відповідь на запитання про мету збройної агресії російської федерації проти України);

«Ну чума пішла? Хто його розбомбив Толік, хто його розбомбив? Російські війська б'ють по містах?» (у відповідь на зауваження, що російська армія знищила Маріуполь);

«Якась змушує мене розмовляти їхньою мовою? От навіщо. Якийсь Білецький, якийсь правий сектор, прийшов до мене в Одесу і каже … Я розумію, ось сенс життя, вони приїхали нас перемогти! Нас із тобою! Ми могли б із тобою бути в одному окопі, чесно, але, не з нацистами! Я не можу терпіти їх, я не можу… голова правого сектору, як його, я не можу зрозуміти, що він говорить російською, а каже, що ми (мат). Навіщо, чому він мене має змушувати розмовляти, як він хоче! Він ще молодий, я б його взяв би, порвав би, це, щеня, яке не гідне наших батьків, розумієш. Чому він має мені вказувати? Невже в нас за дрібку наркотиків люди продаються? «;

Уже на березі річки Тилігул, у присутності ще чотирьох людей, він знову виправдовував російську агресію. Цього разу тим, що нібито держави Україна не існує і ніколи не існувало.

«Турецької імперії тут ніколи не було. Тут була Запорізька Січ. Одеською областю вона йшла аж під Вінницею. Ось так от. А потім усіх вигнали, і запорожці сказали, що ми одні господарі. Тут були угорці, болгари, поляки (на Західній), а тут до Києва всі були козаки! І сказали, пішли всі ви. От і все. Катерина створила все, і Польщу, і Угорщину, і тому України, як такої, в принципі й немає і не було ніколи в житті! Це так, коли після 1812 року пішла Україна, як би околиця того, що … ну як російська федерація і її шматок околиці».

Наступного дня, знову в гаражі, з тими самими чотирма товаришами по чарці продовжив міркування про вісім років бомбардування Донбасу та неонацистів в Україні.

Захист наполягав, що чоловік — військовий пенсіонер, полковник, учасник бойових дій і вчинене ним - випадковість.