Реалізм більше не працює. Дві одеські художниці намагаються зображати людей абстрактно  

Виставку живопису двох молодих художниць, Олександри Гетьман і Віри Пігульської «Крізь ночі і полум'я ясні промені проблискують» представляє до 9 липня Одеський муніципальний музей особистих колекцій імені Блещунова (Польська, 19) у своєму виставковому просторі «Квартира № 6».

Близько двадцяти робіт творчого тандему, виконаних в абстрактній манері олією та акрилом, створені за минулий воєнний рік. Вони чергуються в експозиції: картина Віри, картина Сашка і так далі. Віра перед вернісажем ще встигає зафарбовувати підрамник, нехай глядач туди не зазирне, але вигляд все ж акуратніший.

Дівчата досліджують зміни у свідомості людей, які зіткнулися з жахливою реальністю війни і не втратили обличчя. У цьому бачать проблиск надії. Сашині роботи, що десь нагадують експерименти Пікассо, виглядають як маска з відігнутим куточком, звідки помітна… ще одна маска. Але для автора це більше, ніж реалізм.

«Абстрактність цих робіт, як ідея надламаності реального відображення форми, є способом передати відчуття від побаченого, — каже Саша. — На мою думку, реалістичні портрети часто порожні всередині, їм бракує оригінальності в проявах особистісних якостей».

Саша пише портрети друзів, які підтримують її в ці непрості часи.

«У кожній людині є різні грані особистості, темні та світлі, люблячі та егоїстичні, спокійні та емоційні, які мені довелося зустріти та прийняти в цих близьких моєму серцю людей», — резюмує дівчина.

Вірині картини народилися на стику абстракціонізму та імпресіонізму, вони спокійніші, м'якші, розмитіші, обличчя в них не домінують, а ледве проступають із рожевого марева.

«Я вважаю, що мої роботи, наповнені різними фактурами, відображають у певному сенсі структуру матерії, — стверджує Віра. — Для мене абстракція — це дотик до внутрішнього буття. Головна тема — яскраве переживання почуттів і станів, що приходять з новими подіями, людьми та переїздами».

Залишається побажати обом художницям, щоб їхні твори були так само зрозумілі публіці, як і їм самим, з першого погляду і без пояснень. Цей етап у них ще попереду.

Авторка — Ірен Адлер, фото — Володимир Андрєєв та Олександр Синельников