Прованс по-одеськи: колишні інженери морського флоту вирощують лаванду і роблять із неї ефірну олію

Лавандова річка, якою при подуві вітру немов пробігають хвилі, розкинулася якраз між селами Вільне і Софіївка Білгород-Дністровського району. Два десятки гектарів яскраво-фіолетових полів обробляє подружжя Оксани та Вадима Прокоф'євих.

Вони вирощують лаванду з 2018-го, і щороку в період цвітіння приймають у себе аматорів для фотосесій, а після — скошують суцвіття і виробляють з них ефірну олію. Детальніше про те, як живе куточок французького Провансу на півдні України — читайте в репортажі Надії Маркевич.

Насправді, образ квіткової річки — не просто асоціація, місце, де розташоване поле, в далекому минулому було руслом річки. Така горбиста місцевість — ідеальний простір для лаванди. Як уже показала практика, з локацією хлібороби не прогадали, вона тут чудово прижилася.

Оксана та Вадим — у минулому інженери з управління морським транспортом. Але останні років десять пара займається сільським господарством. Спершу вони збиралися просто забезпечувати себе та рідних натуральними овочами та фруктами, але пізніше хобі переросло в повноцінну діяльність.

Ідея вирощувати лаванду виникла у подружжя спонтанно, під час відвідин Болгарії. У цій країні у пари багато друзів, які й познайомили їх із лавандовою справою. Там же Прокоф'єви замовили саджанці лаванди сортів Хемус і Севтополіс, які довелося висаджувати взимку. Це обов'язкова умова, щоб квіти при пересадці перебували в сплячому стані.

«Болгарія славиться своїми лавандовими і трояндовими полями, а клімат на Одещині за останні роки став схожим на болгарський. Тому ми вирішили ризикнути. Висаджувати вирішили на місці, де за радянських часів знаходився експериментальний колгосп з ефірних олій. Потім там були виноградники, які ми викорчували і висадили саджанці лаванди», — розповідає Оксана.

Своє підприємство подружжя назвало «Перуниця» — на честь жіночої іпостасі бога Перуна. Кажуть, назву обрали, щоб закликати на допомогу божественні сили.

Попри те, що лаванда — посухостійка рослина, перші роки вона все ж потребує поливу. І вийшло так, що якраз у цей період Одеську область накрила посуха, і хліборобам доводилося набирати воду у величезні бочки, а потім заливати її в заздалегідь викопані рови між кущами. На щастя, витівка вдалася і тепер лаванда повинна плодоносити, як мінімум, 12-15 років.

Уже в перший рік яскраве поле наче магніт притягувало любителів красивих фото, які проїжджали повз. З кожним роком відвідувачів стає дедалі більше, а екскурсоводи стали включати локацію у свої маршрути. Не знаючи, як впоратися з напливом відвідувачів, подружжя вирішило зробити вхід на поле платним, для того, щоб дисциплінувати туристів. Ціна символічна і не змінювалася вже чотири роки — 50 грн з людини, дітям до 16 років — безкоштовно.

Зазвичай сезон цвітіння триває близько трьох тижнів — із середини червня до початку липня. Зараз — пік цвітіння. І щоб убезпечити поле від вандалів, подружжю доводиться щодня там чергувати.

«Часто буває так, що люди починають рвати квіти, а коренева система в лаванди дуже крихка. Трохи потягнув — і корінь може пошкодитися. Рослина цього року ще відцвіте, а наступного року, найімовірніше, загине», — пояснює Оксана Прокоф'єва.

Охочі відвезти додому букет можуть купити його на прилавку. Там же продається і натуральна ефірна олія. Пляшечка об'ємом 10 мл обійдеться в сто гривень.

Процес виробництва олії стартує відразу після того, як квітки починають набувати коричневого кольору. Цей момент важливо не упустити, бо саме в цей час пелюстки містять максимальну кількість корисних речовин. Збирати врожай і везти його на маслозавод теж слід швидко. До війни подружжя возило квітки в Овідіополь на завод із виробництва ефірних олій. Дорога займала близько години. Однак після того, як окупанти вдарили по мосту через Дністровський лиман, маршрут довелося змінити, і час транспортування збільшився в кілька разів.

З використанням лавандової олії донька Оксани робить ароматне мило. У його складі, крім лаванди, пальмова, кокосова і соняшникова олії, а також натуральна косметична міка, яка надає милу насиченого кольору і виконує функцію скрабу. Також використовується і гідролат — це вода, що утворюється під час парової дистиляції рослинної сировини, яка чудово зволожує та освіжає шкіру.

Абсолютна більшість відвідувачів приїжджають сюди, щоб зробити на полі фотосесію, але для Оксани Прокоф'євої ця розвага чужа. Жінка насилу знайшла в архіві свою фотографію на тлі дітища, каже, що фотографуватися не любить з дитинства. Для неї поле — можливість відволіктися від тривожних новин, вдихнути п'янкий аромат квітів і згадати, що життя, незважаючи ні на що, триває.

«Коли заходиш у глибину поля, зникають зайві звуки, лише бджоли гудуть. Навіть таке маленьке перемикання, хоч на півгодини, все одно важливе! Це як вимкнути лампу розжарювання, щоб вона хоч трохи охолола», — каже власниця лавандового поля.

У майбутньому подружжя планує облаштувати біля поля необхідну інфраструктуру, щоб зробити умови для відвідування комфортнішими.

Авторка — Надія Маркевич