Проста краса на тлі тривоги: одеситам показали картини митця з Чернігова  

Виставка Володимира Наталушка «Моменти життя» почала свою роботу в Будинку-музеї Н. К. Реріха. Чернігівський живописець – давній друг музею, і серпнева «персоналка» в цих стінах вже стала доброю традицією.

«Це Чернігівський вал, найдавніше місце в місті, — представляє свої роботи Володимир. — Там розташовані храми. Спасо-Преображенський собор – найбільший з них, на початку Київської Русі він навіть конкурував із Софією Київською. Звісно, до нас він дійшов вже у зміненому вигляді. Поруч – відновлений Борисоглібський собор, там ажурні капітелі, всередині ракії, поховання. Споруда Чернігівського колегіуму була побудована вже у XVII столітті частково на гроші Івана Мазепи. Там займалися діти і також була церква».

Катерининська козацька церква побудована тоді ж, вона стоїть на пагорбі при в’їзді у Чернігів. Цей храм в стилі українського бароко і зараз є діючим.

«Я не пишу храм як такий, він завжди знаходиться у певному ландшафті та певній атмосфері. Будівлю архіву, в якій колись жив чернігівський архієпископ, я писав навесні 2019 року», — розповідає живописець.

З 2022 року, зображаючи храми, Володимир Наталушко відчуває скорботу, адже там відспівують тепер загиблих бійців. Колорит пейзажів стає більш напруженим. Робота «Березневе сонце» передає співвідношення силуетів дерев на тлі будинку під яскравим весняним освітленням. Картина написана на пленері на проспекті Миру, і там же знаходиться Чернігівська філармонія, зображена на полотні, що висить поруч.

«В будівлі філармонії теж раніше була церква, — уточнює художник. — Будинки, дерева, весняне сонце на картині «Мінливий день» передають тривожний настрій, як любить повторювати моя дочка, «життя бентежне». Виходячи на пленер з етюдником, звичайно там і закінчую картину, тільки взимку дописую в майстерні. Тут ви бачите наш засніжений Міський сад, літні ландшафти річки Стрижень, яка тече через парк. Бувають такі дуже дзвінкі літні днини, коли вже потроху починає золотитися листя, а в траві визирають незабудки, мені подобаються ці тонкі, ніжні вкраплення, вони вселяють надію на краще. Мені здається, у воєнний час емоційне тло моїх картин стало більш насиченим, все сприймаю по-іншому».

Зате в квіткових натюрмортах майстра час зупиняється, тривога поступається місцем замилуванню. За думкою Володимира Наталушка, людям зараз дуже не вистачає краси простих речей, яку він передає. Залишається додати, що виставка триватиме до 25 вересня.

Автор — Ірен Адлер, фото Володимира Андреєва