Легендарного українського пілота Андрія Пільщикова, який загинув в авіакатастрофі на Житомирщині, поховали 29 серпня. Сотні людей прийшли до Патріаршого собору Воскресіння Христового в Києві, щоб віддати йому данину пам'яті та поваги…

Я знав Андрія — ми познайомилися майже десять років тому, коли він був ще курсантом Харківського університету Повітряних сил.

Високий гарний хлопець завжди виглядав старшим за свої роки. З дитинства він мріяв стати льотчиком, вивчав історію авіації та її роль у військових конфліктах.

Однокашники розповідають, що Андрій ще під час навчання у школі часто одягав військову форму, через що на вулиці на нього звертав увагу патруль, вимагаючи звільнювальний. Андрій з посмішкою пояснював, що він навчається в школі і показував учнівський квиток.

У 2016 році він закінчив льотний виш і прийшов служити в 40-ву бригаду тактичної авіації. Однак служба не приносила задоволення — Андрій не міг змиритися з формалізмом командування, умовами служби та кадровою політикою підрозділу.

Під час україно-американських навчань «Чисте небо-2018» він отримав від іноземних пілотів прізвисько «Джус» (Juice — сік) за те, що ніколи не пив алкоголь, а в барах замовляв тільки сік.

2021 року через розбіжності з командуванням Андрію довелося звільнитися з Повітряних сил у званні капітан.

У перший же день повномасштабного вторгнення рф в Україну Джус повернувся до бригади, ставши одним із тих, хто ще на початку великої війни заговорив про постачання нам американських винищувачів.

Вилітаючи на бойові завдання над столицею, Андрій став одним із привидів Києва. Саме він придумав цю назву.

25 серпня на Житомирщині під час тренувального польоту сталося зіткнення двох літаків L-39C. Разом з Андрієм Пільщиковим загинули В'ячеслав Мінка та Сергій Проказін. Указом президента Зеленського Андрієві було посмертно присвоєно звання майора.

Прощавай, Джус, ти був безкомпромісним і енергійним, вів багато проєктів і завжди був у вирі подій. Ти багато зробив для наших Повітряних Сил і F-16 прилетять в Україну, зокрема, і завдяки твоїм зусиллям…

Автор — Сергій Смоленцев