Покохайте принца арени: Одеська музкомедія поставила оперету «Принцеса цирку»  

Вийшло тепло, душевно та яскраво. Хто давненько сам не бував у цирку та дітей, що підросли, вже не водить туди, зазначає: атмосфера просто чарівна. Артисти з видимим задоволенням (публіка поблизу, всі емоції помітні), виконують трюки на трапеції (ну добре, зізнаємося, це справжня артистка цирку Владислава Алієва), показують фокуси (Олександр Яременко просто чарівник, який дістає монети з повітря), балет перетворився на клоунів та клоунес, хор став уніформою, на балконі царює оркестр із маестро Володимиром Диким на чолі. За ретро-атмосферу респект художнику-постановнику Станіславу Зайцеву та художнику по костюмах Олені Лесниковій.

В чому суть конфлікту? Шляхетна пані не повинна закохуватися у принца арени, а то ще вилають з доброго дива «принцесою цирку». І неважливо, що артист може бути віртуозним майстром своєї справи, успішним професіоналом та взагалі красунчиком (Містер Ікс у виконанні Ярослава Селедцова – стопроцентне влучання у образ, безперечний успіх). Краще мати довгий родовід у якості єдиної заслуги, як у пустоголового, проте гіперактивного інтригана маркіза де Пурсоньяка (Володимир Муращенко) з його котячими вусами, кричущими сюртуками та товстим гаманцем, змістом якого він мріє підкупити навіть суперника у коханні. Але коли створювалася «Принцеса цирку», ця перлина неовенської оперети, стояв вже 1926 рік, до моди увійшли страждаючі від жорстоких ударів долі герої, на соціальну нерівність пристойне товариство вже готове було начхати. І театр «Ан дер Він» тріумфально представив тодішній публіці нову оперету. «Я вже писав оперети, дія яких відбувалася в театрі, перед театром, за лаштунками театру, тепер хочу обрати місцем дії цирк», — зізнавався композитор. Дяка Кальману, його ідея працює й нині, та ще й як.