Подолати корупцію – зберегти майбутнє (суспільство)

Корупція — одна з найгостріших проблем, що гальмує розвиток України, підриває довіру до державних інституцій та перешкоджає економічному зростанню. Тому майбутнє країни напряму залежить від здатності суспільства і влади їй протистояти. Причини та наслідки корупції в Україні стали предметом жвавого обговорення в рамках дискусійної панелі «Корупція в Україні: виклики, рішення та роль антикорупційних органів», ініціатором якої виступив одеський осередок ГО «Захист держави».

У дискусії взяли участь представники антикорупційних органів, політологи, адвокати, правозахисники та представники громадських організацій.

«Ознаки корупції присутні в будь-якій країні, — вважає політолог і член ГО «Захист держави» Михайло Шабанов. — Питання в тому, як демократичне суспільство може цьому протистояти. На мою думку, за останні 10 років в Україні відбулися кардинальні зміни, навіть на побутовому рівні. Згадайте вічні подарунки та квіти вчителям на 1 вересня й інші свята. Війна нівелювала ці багаторічні традиції — і це добре. Але система залишилася».

Такої ж думки й адвокат Євген Іванченко.

«Нам важко відмовитися від звички скорочувати шлях вирішення проблем за допомогою грошей. Але без цього зруйнувати систему не допоможуть жодні антикорупційні органи», — вважає юрист.

Втім, на думку декана факультету політології та психології НУ «ОЮА» Дениса Яковлева, причини корупції полягають не лише в традиціях чи менталітеті народу. Вони криються й у матеріальному становищі людей.

«Головна причина корупції — це бідність більшості населення. І нам треба насамперед думати, як стати заможною країною з багатими людьми, — наголошує політолог. — Подивіться на ті країни, які активно допомагають нам у боротьбі з корупцією. Це найбільш впливові держави Західної Європи та Північної Америки. Там у свій час відбувся масштабний процес модернізації: впроваджувалися нові технології, створювалися підприємства, формувалася ринкова економіка. Суспільство багатіло, з’являлися зрозумілі правила гри, а суди ставали запорукою справедливості й передбачуваності рішень. Коли суд ухвалює рішення неупереджено, корупція відходить на другий план».

Адвокат Євгеній Іванченко стверджує, що суди України змінилися на краще за роки реформування.

«Але говорити про їхню досконалість, як і про ефективність правоохоронних структур, зарано. Корупційна система вибудовувалася десятиліттями, й зламати її в один момент неможливо. Коли нові люди приходять у систему, вони або підлаштовуються під її правила, або система їх відштовхує», — наголосив юрист.

На думку колишнього прокурора і головного спеціаліста відділу з питань запобігання корупції ОМР Олександра Чорного, громадяни можуть протистояти корупції через виборчі механізми.

«Кожен громадянин за Конституцією є носієм верховної влади в державі. Виборець впливає на державні органи, зокрема на законодавчу владу, а вже від неї значною мірою залежить ефективність роботи антикорупційних інституцій, — підкреслив фахівець. — Саме законодавча влада визначає, якими вони будуть. Йдеться не про формальні програми чи звітність на папері, а про реальні інструменти впливу. Антикорупційні органи мають отримати такі повноваження, щоб не просто перевіряти декларації, а реально діяти й не бути проігнорованими правоохоронною системою».

Противагою корупційній системі може стати громадянське суспільство. Воно вже неодноразово доводило, що здатне впливати як на рішення влади, так і на соціальні процеси загалом. ГО «Захист держави» тісно співпрацює з молодими активістами, адже саме їм доведеться боротися з корупцією після завершення війни. Голова ГО «Молодіжна рада Одеської області» Ірина Монастирук упевнена, що нове покоління здатне хоча б мінімізувати її вплив на життя країни.

«Під час війни зробити це складніше, але починати варто вже зараз. Активна й небайдужа молодь має вплив на владу», — говорить Ірина.

Учасники дискусії зійшлися на думці, що боротьба з корупцією неможлива без поєднання зусиль держави та громадянського суспільства, без незалежного правосуддя та якісного контролю з боку виборців. Україна вже має певні здобутки, однак шлях до справді прозорої системи — тривалий і потребує послідовності, наполегливості та широкої підтримки громадян. Саме від цього залежить не лише успіх антикорупційної політики, а й довіра до влади та майбутнє держави.