Слідами Кучми: яким було пряме президентське правління в Одесі та чим воно небезпечне зараз

Останні новини про можливу заборону брати участь у виборах тим мерам, які вже щонайменше два терміни сидять у своїх кріслах, виглядають як спроба знищити місцеве самоврядування. Витіснити хочуть, найімовірніше, столичного Віталія Кличка, під ударом опинилися десятки інших. З п'яти міст-мільйонників лише у Терехова з Харкова проблем не буде. І тут ми могли б почати лаяти нинішню владу, мовляв, раніше такого не було. Було, ще й як було. Причому саме в Одесі. Кричущий випадок, коли велике місто просто переламали через коліно.

Це були 90-ті, дитинко. Лихі. Ми побіжно писали про це тут і тут. Настав час розповісти більше про короткий період прямого президентського правління, коли Одесою керував ставленик Кучми, віцепрем'єр Білоблоцький.

ЗАМІСТЬ ПЕРЕДМОВИ

Рік 1998-й. Сказати, що Одесу штормить — нічого не сказати. Попереду вибори мера. Головні противники — чинний мер Едуард Гурвіц та голова обладміністрації Руслан Боделан. Докладніше про це ми писали тут.

Щоб зрозуміти (а комусь згадати), якою була Одеса зразка 1998 року, потрібно зазирнути трохи раніше. У 1997-й. Вже тоді було зрозуміло, що протистояння політичних угруповань Гурвіца та Боделана буде жорстким, але що настільки жорстоким…

Сторони звинувачували одна одну у зв'язках із криміналом. Обстановка в місті була дуже напруженою. Низка замовних убивств здавалася нескінченною. Все почалося з розстрілу Віктора Кулівара (кримінального «авторитета» Карабаса), який тісно співпрацював із московськими бандами, контролював нафтовий бізнес і фактично весь кримінальний світ Одеси. Потім сталася стрілянина в барі «Суворовський» (п'ятеро загиблих та 16 госпіталізованих). Крихку рівновагу було порушено, почався переділ сфер впливу. У списку жертв — головний редактор «Вечірньої Одеси» Борис Дерев'янко, найближчі соратники Гурвіца — Ігор Свобода та Сергій Варламов. Голові міськвиборчкому Леоніду Капелюшному пощастило, він отримав два поранення, але вижив. СБУ запобігає замаху на самого Гурвіца. Щоб уже напевно, опоненти планували підірвати ледь не все Гагарінське плато, де тоді знаходився Будинок прийомів.

Тодішній найближчий соратник Гурвіца Анатолій Ворохаєв запевняє, що конфлікт місто-область виник на суто економічному ґрунті. Через перерозподіл доходів.

«Гроші між місцевими органами влади, усіма районами в області, зокрема одеськими, ділили на рівні області. Те, що раніше називалося прибутковим податком, а сьогодні — ПДФО, Одеса отримала 1% від надходжень. І звичайно грошей не вистачало. Ситуація була, що не вистачало ні на зарплату, ні на що. Ось сьогодні, припустимо, теплопостачальна організація — це міська власність. А тоді це була обласна. Переді мною стояла дилема. Або я заплачу зарплату людям, але тоді мені не включать тепло взимку. Або я заплачу за тепло, тоді люди залишаться без зарплат», — розповів «Думській» Ворохаєв.

Все це призвело до того, що тоді ще аполітичні одесити вийшли на кілька численних мітингів. На підтримку Гурвіца. Він очікувано виграв вибори. З відривом у 72 000 голосів. Однак цього було замало. Його опонент, Руслан Боделан, який заручився підтримкою тодішнього президента Леоніда Кучми, оскаржує результати виборів у суді, а щоб напевно — остаточне рішення ухвалював Кіровоградський суд - подалі від Одеси.

КУЧМА ЗАВДАЄ УДАРУ У ВІДПОВІДЬ

Саме час публічно втрутитися голові держави. Кучма запроваджує фактично пряме президентське правління. В Одесі — офіційно надзвичайний стан зі скасуванням результатів виборів. Такий президентський указ.

У крісло мера Кучма посадив першого віцепрем'єра Миколу Білоблоцького. Ситуація настільки напружена, що зайти в новий кабінет «намісник» наважився лише в супроводі взводу київського «Беркута».

^{Микола Білоблоцький}

Ще один безпосередній учасник тих подій, Руслан Боделан, досі запевняє, що все було в рамках закону.

«Передумови призначення Білоблоцького були, тому що вийшло безвладдя в місті. Старий (мер Гурвіц, — Ред.) не мав права, новий теж. Тому президент прийняв рішення направити сюди Миколу Білоблоцького, щоб він виконував обов'язки тимчасово мера міста. І в нього були всі права мера», — згадує Руслан Боделан.

Тут Руслан Борисович лукавить. Завдання виконувача обов'язків — «вгамувати» місто, яке буквально вирувало, і підготувати нові вибори. У тому, що вони пройдуть за сценарієм Києва, сумнівів не було. Кіровоградський суд не тільки фактично «скасував» перемогу Гурвіца. Явному фавориту заборонили брати участь у нових виборах. Перемога будь-якого «кандидата Кучми» — з усім місцевим адміністративним ресурсом і підтримкою зі столиці була очевидна.

Білоблоцький із самого початку не був претендентом на мерське крісло. Як би ми не любили Одесу, але місце першого віцепрем'єра явно тепліше. В.о. міського голови проводив нескінченні наради, робив звіти і лаяв щосили попередника (історія з «папєрєдніками», мабуть, вічна).

РЯТІВНИК-РЕФОРМАТОР ЧИ СОБАЧКА-ЖУЧКА

«Як можна було довести до такого місто?» З цього риторичного питання починалося кожне засідання, більшість з яких транслювали по телебаченню. У повному обсязі. Білоблоцький розпікав усіх, від голів райадміністрацій до директорів КП. Якщо чесно, те, що Одеса не розсипалася на шматочки до його героїчного пришестя в наше місто, взагалі просто диво, так усе було погано.

При цьому всі безпосередні учасники тих подій сходяться на думці, що жодних особливих реформ, щоб налагодити «доведене до ручки» місто, Білоблоцький так і не провів.

Тодішній соратник Гурвіца Едуард Щеглов називає роботу Білоблоцького «імітацією бурхливої діяльності», метою якої було хоч якось виправдати сам факт призначення в.о.

«Враховуючи, що завдання перед Білоблоцьким стояло незаконне, кандидатура мала бути такою, яка готова була виконати будь-яке доручення, попри ступінь законності чи незаконності. Великими адміністративними здібностями ця людина не володіла, але відрізнялася викональністю та вмінням не ставити зайвих запитань начальству», — розповів «Думській» Едуард Щеглов.

Заступник Гурвіца Анатолій Ворохаєв, який відчув протистояння тодішніх мера і губернатора на власній шкурі, у висловлюваннях не соромиться, втім як завжди. Під час тієї політичної сутички він опинився за ґратами. Ворохаєва судили за те, що чиновник у 1997-1998 рр. продав власну квартиру за валюту (дивно, але це єдине, що накопали на першого віцемера). Одеський суд засудив його до 15 місяців в'язниці. Через рік Верховний суд України скасував вирок першої інстанції.

«Ну Білоблоцький там був потім тільки виконавцем. Вирішував усе товариш Кучма. На місце Білоблоцького могли призначити собачку-жучку, я нічого до Білоблоцького не маю, крім того, що він продовжував тримати мене у в'язниці, загалом-то, нічого поганого мені не зробив. Але це все вирішував Кучма», — каже Ворохаєв.

Причому в. о. мера не знав імен підлеглих і взагалі не розумів, як працює місцеве самоврядування, додає Ворохаєв. Занурившись у світ 98 року завдяки газетам і сайтам, ми схильні погодитися з цим.

«Я б не сказав, що він щось реформував. Він просто виконував обов'язки і нічого не реформував. Ніяк структурно, нічого не змінювалося. І кадри теж не мінялися. Результати роботи в такому величезному місті протягом такого короткого періоду складно оцінити. Ну я сказав би так, що результат був головний. Місто заспокоїлося. Заспокоїлося. Так, і це дало можливість нормально провести чергові вибори», — побічно підтверджує і Боделан.

Ну і головний результат, влітку 98-го Боделан став мером. Цікаво, що позбувся посади він теж з волі судді. Ярош. Вона визнала незаконними рішення колег із Кіровограда і фактично повернула в кабінет мера Едуарда Гурвіца. Сталося це 2005-го року, коли Ющенко змінив Кучму в президентському кабінеті. Карма, як вона є.

Гегель писав, що історія повторюється двічі: перший раз у вигляді трагедії, другий — у вигляді фарсу. Однак, боюся, що в нашому випадку ми отримаємо другу трагедію, а враховуючи, що сьогодні Україна ще й воює, трагедія ця може бути ще кривавішою.

Авторка — Олександра Кукушкіна