Прем’єра вистави «Пітер Пен» відбулася на сцені Українського театру імені Василька.

Реалізувати проєкт вдалося завдяки зусиллям режисерів-постановників Романа Федосєєва и заслуженої артистки України Олени Кошової, а також хореографа Дениса Григорука, художника з костюмів Наталі Ткаченко та керівника музичною частиною Наталі Скрипниченко. Художнім керівником постановки стала директор кіношколи Юлія Велієва.

А грають діти на одній сцені із народною артисткою України Ольгою Сумською. Вона, до речі, дала згоду на участь в ще одному одеському проєкті, нової редакції «Вписки», що здійняла галас, результат побачимо восени. А зараз знаменита актриса постає у вигляді чарівної бабусі Венді, котра стала для своїх онучат доброю феєю (і навіть блискуча корона на голові є).

Герої культового твору шотландського письменника Джеймса-Метью Баррі подорослішали. Дівчинка Венді Дарлінг, котру мало не залишив назавжди у країні Небувалії вічний підліток Пітер Пен, істота з паранормальними здібностями, не від цього світу, вже має онуків. А за зятя собі вона відхопила якраз-таки Пітера Пена, за чию увагу колись змагалися з нею фея Дзінь-Дзінь та маленька індіянка Тигрова Лілія. Увага: Пітер Пен дорослий чоловік і нічого не пам’ятає про своє чаклунське дитинство. Одружившися з Мойрою, дочкою Венді, він привів у світ двох дітей, Джека та Меггі, проте виявився кар’єристом, як і його дружина. На виховання дітей у нього катастрофічно не вистачає часу…

Казка про Пітера Пена далеко не «ванільна» та далеко не тільки про право зберігати в собі внутрішню дитину. Вона про відповідальність. Дослідники творчості Баррі зазначають, що цілком здатний на жорстокість (а хто, як не він, згодував крокодилу руку капітана Крюка?) Пітер краде дітей, скориставшися неуважністю їхніх батьків. Когось він уносить просто з колисок, когось із дитячої, зазирнувши туди через вікно-портал. Загублені дітлахи стають його армією, його підданими. Венді йому потрібна для того, аби розповідати їм казки, виконуючи роль матері, її молодші братики увіллються до армії Пітера Пена, поступово забуваючи своїх батьків. Але всім трьом вдасться повернутися додому, оскільки портал не був закритий.  

Ось вікно й стає домінантою сценографії вистави, крізь нього ми бачимо усю цю ватаг нежиті, яка невмолимо насувається: застряглі у дитинстві жертви викрадення, пірати, индіанці та русалки. Коли дія переноситься до Небувалії, бабуся Венді знову стає дівчинкою (юну Венді грає Леона Григорук), замість дорослого, страждаючого на амнезію Пітера (васильківець Михайло Грицик) з’являється хлопчик (Юліан Варсуляк). Зеленокрилу фею Дзінь-Дзінь втілила Саша Ципкунова, маму Мойру – Влада Кіян, від самого початку пожвавлює дію Аніматор (Давід Висоцький).

Колоритний образ глухуватого старого пірата Бармалея створює артист кіно Сергій Анашкін, молодого пірата Алібабайку з характерним східним акцентом грає Лев Буряк. Антропоморфізація крокодила, який переслідує капітана Крюка, відмінно вдається маленькій Мішель Буряк, виходячи з зали, діти в числі виконавців, що найбільше сподобалися, називали в першу чергу її. Цього Крокодильчика неодмінно хотілося нагодувати!

А який гарний танок зловісних русалок без хвостів, зате з тонкими шарфами, прикріпленими до віял! Темне та світле, святе та грішне нуртують у цій виставі, як у житті, і так, без нагляду, без батьківської уваги залишати дітей не годиться: висновок, який має зробити кожний дорослий глядач.  

Авторка — Ірен Адлер, фото Олега Владимирського.