Рок від Андруховича та Бах на контрабасі: в Одесі відбулися 31-і «Два дні та дві ночі нової музики»

Завершився 31-й міжнародний фестиваль «Два дні і дві ночі нової музики» — один із найтриваліших і найважливіших проєктів сучасної музичної культури України. Протягом двох днів на сцені Одеської філармонії лунала найсвіжіша, найсміливіша й найнепередбачуваніша музика сучасності: від електроакустики до мультимедійних проєктів, від камерної інструментальної музики до міждисциплінарних експериментів.

«Я прийняла рішення залишитися в моїй країні, в моєму рідному місті, боротися з ворогом разом зі своїм народом та, наскільки це можливо, відобразити в художній формі перебіг боротьби, стійкість і непохитність українського народу, мужність та героїзм наших воїнів, — каже засновниця та художній керівник «2Д2Н», заслужений діяч мистецтв України, композитор Кармелла Цепколенко. – Моя зброя – це художні твори. Цьогорічний фестиваль присвячується героїчній боротьбі українського народу проти російських загарбників та об’єднує у своїй програмі твори українських та зарубіжних композиторів, які написані до та під час війни».

Програма почалася вітанням в режимі онлайн президента фестивалю Бернгарда Вульфа, архівним записом перкусіоністів із Фрайбургу, і продовжилася вагомим блоком «Соло-Соліссімо», де панував тембр контрабасу. Назарій Стець виконував твори Йоганна Себастьяна Баха (написані для віолончелі, але в контрабасовому звучанні це просто велич) та сучасних композиторів Стефано Скоданіббіо, Сальваторе Шарріно, Теппо Хаута-Ахо, Валерії Свириди, а закінчився блок віртуозною п’єсою Михайла Чедрика «Грати на контрабасі соло». Увага нової музики до інструментів, які зазвичай використовуються в оркестрі на другорядних ролях, завжди призводить до цікавих результатів.

Українську нову музику першого дня виконував дует у складі Романа Фотуйми (саксофон) та Дарії Шутко (фортепіано), а другого дня ці музиканти вражали творами Вільяма Олбрайта, Піта Свіртса та Андреса Елоя Родрігеса. Світова прем’єра п’єси одеситки Ганни Копійки «Пазл» (2026) для скрипки, альта, альтового саксофону, фортепіано та вокального ансамблю запам’яталася не лише музичним матеріалом, а й маніпуляціями вокалісток, які складали з кольорових фрагментів то слово WAR, то слово МИР…

Серед учасників назвемо талановитого львівського гобоїста Степана Сивохіпа та скрипальки Сільвії Фудели, які в одній програмі з творами Анрі Томазі, Жіля Сільвестріні, Ганни Гаврилець, Кармелли Цепколенко та Аліси Шилдс виконали три дуети Ніно Рота, великого італійця, який зумів бути водночас і популярним, і елітарним…

Одеські композитори, як завжди, були представлені дуже потужно, вони не втомлюються шукати нові форми, можливості, штрихи. П’єса Сергія Шустова «Дзвін» (2025) для піаніста та перкусії дозволила Миколі Колодочці зокрема продемонструвати, як спритно він порається з рейнстіком, імітуючи шум дощу. До 90-річчя з дня народження Олексанлра Красотова підготували цілий блок його творів. А його учениця, Кармелла Цепколенко, вразила блоком «Театр каміння. Втомлене місто», в якому зустрілися небанально вдягнені виконавці. Назарій Кравченко відіграв світову прем’єру «Мислителя» для флейтиста практично в тому ж вигляді, як знаменита скульптура Огюста Родена. А піаніст Дмитро Смирнов у балаклаві (воєнні часи даються взнаки) виконав «Від блюзу» (1997), розкуте музикування контрастувало з вбранням.

Молодий композитор Андрій Малініч представив прем'єру «Хімічного кладовища», це перша частина археологічного циклу «Схрон(ос) Перлини біля моря».

«Голоси різних національностей в різні історичні періоди Одеси, що лежали на цьому кладовищі, «іспанка», безіменні, жертви вибуху 1918 року, Голодомору та режимів тощо, і все це законсервоване під заводами та їхніми структурами. Ось ці шари, які фонять між собою, і є пам'ять. Це наш міні-реквієм», — каже композитор.

А оскільки Андрій ще й вокаліст, саме йому композитор Людмила Самодаєва довірила виконання своєї міні-моноопери «Пісні Заходу» за поезією Георга Тракля. Музика, написана сьогоднішніми студентами, лунала у виконанні ансамблю VIVO ENERGIСO, а об’єднаний склад оркестру «Симфонієта» та ансамблю SENZA SFORZANDO надав перевагу практично живим класикам, серед яких – Володимир Рунчак та Андрій Мерхель.

Пошуки на терені сучасного мистецтва продемонстрували Дмитро Ерліх та Ілля Петров своєю акустичною інсталяцією «Прогнози не мають значення» (препароване піаніно «Україна» звучить по-новому завдяки пристроям, що торкаються струн, це ніби еолова арфа, віддана усім вітрам). Це теплий ламповий, аналоговий підхід. А польські учасники запропонували аудіо-відоперформанс із застосуванням цифрових технологій. «Темрява для змішаної техніки» Павла Хендріка супроводжувалася «танцюючими чоловічками» Барнаби Мікуловскі.

А спільним українсько-польським проєктом на фестивалі став, так би мовити, «важкий люкс»! Приголомшливий музичний аудіоперформанс Юрія Андруховича та KARBIDO BAND ще раз довів, що живий класик сучасної української літератури напрочуд сильний у форматі невеличких оповідок, співаної поезії.

Андрухович у своїх філософських «Листах з України» часом сприймається справжнісінькою рок-зіркою. Звукове тло створюють саксофон, бас-гітара, семплер та різні електроакустичні обʼєкти. Польські музиканти Марек Отвіновські та Томаш Сікора прибули з Вроцлава (за підтримки Генерального консульства Польщі в Одесі). Так, часом все це нагадувало рок, але музика йде за текстом, і коли Андрухович від імені свого персонажу, Арлекіна-малороса, звертається до імператриці Єлизавети, ми чуємо шелестіння клавесину… А скільки метафор у кожному тексті, хоча б оця, про народ однієї войовничої країни, який сам себе саджає і сам сидить, «як спортсмен, зацікавлений у режимі»…

Що ж, знову зупинити «2Д2Н» ворогу не вдалося, це бачить і чує весь цивилізований світ.

Автор – Ірен Адлер, фото Олега Владимирського, відео Олени Кутінової