Проблеми психлікарні, що з бронею для водіїв швидкої та скільки заробив онкоцентр: віце-губернатор Одеської області — про ситуацію в медицині (інтерв`ю)

Останній тиждень пройшов під знаком гучних відставок у великих медичних закладах, причому губернатор Олег Кіпер знімав з посад людей, яких сам і призначав рік тому. Про те, чому так сталося і за що полетіли голови керівників екстреної медичної служби та центру психічного здоров’я, ми поспілкувалися із першим заступником голови Одеської військової адміністрації Олександром Харловим.

«Думська». Поговорімо про гучні відставки. Зокрема, в Центрі екстреної медичної допомоги та медицини катастроф та Центрі психічного здоров'я. Хочеться запитати, що пішло не так? Чому керівників зняли?

Олександр Харлов. На Одещині є п'ять великих (надкластерних) медичних закладів. І тому, мабуть, генеральні директори цих центрів – це найключовіші фігури в системі охорони здоров'я регіону. Губернатор поступово замінив всіх п'ятьох керівників. З тих чи інших причин. Хтось самостійно пішов з посади, у когось під час перевірок та розслідувань виявили масу порушень. Десь порушення знайшла держаудитслужба. Матеріали всіх перевірок вже передали у правоохоронні органи, і я не маю права їх коментувати.

«Д». Мова йде про тих, хто був звільнений рік тому?

О.Х. Так.

«Д». А що стосовно свіжих звільнень? Наприклад, свою посаду залишила керівник екстренки Світлана Ізосімова.

О.Х. Олег Кіпер призначив Світлану Ізосімову та визначив конкретні вади закладу, які та мала виправити. Вона пропрацювала рік. Я хотів би подякувати, бо за цей час багато що змінилося. Очільниця, наприклад, відмовилася від шести (!!!) заступників. Ці посади були просто скасовані. Бригад медицини катастроф стало в півтора раза більше — 24 проти 18, у всіх є бронежилети та каски. Крім того, переглянули й низку питань щодо обслуговування транспорту. Ми мали монополіста, який всю Одеську область обслуговував. Наразі майже в кожному районі є станція, з якою підписано договір.

Ми встановили 224 трекери для того, щоб унеможливити нецільове використання палива. За цей рік всі підрозділи медичної екстреної служби забезпечили генераторами, це 92 одиниці, та резервом палива на 5 діб для них.

За допомогою наших партнерів ми забезпечили 196 комплектів нової гуми.

«Д». І все ж таки Ізосімову звільнили…

О.Х. Бо попри успіхи, є завдання, з якими вона не впоралася. Сьогодення вимагає більш рішучих, більш дієвих, більш ефективних рішень і взяття відповідальності на себе.

«Д». Що саме їй не вдалося?

О.Х. Це неналежна комунікація із трудовим колективом. Це такий собі інформаційний вакуум, на жаль, люди не відчували контакту між керівництвом закладу і середнім медичним персоналом. І друге питання, яке найголовніше і найболючіше було для очільника обласної військової адміністрації — це підняття рівня зарплатні молодшим медичним працівникам. Керівники восьми пунктів базування в області отримують достойну конкурентоздатну заробітну платню, але за рік жодним чином не змінилося фінансове становище водіїв, фельдшерів, санітарок, які наразі отримують по сім тисяч гривень. Керівник не змогла приділити достатньо уваги цим питанням. Ми провели абсолютно нормальну ділову розмову, проаналізували досягнення, за які їй, безумовно, подякували.

«Д». Ви кажете, що вона не приділила достатньо уваги покращенню фінансування нижньої ланки спеціалістів. Скажіть, а чи є якісь ресурси фінансові, щоб це зробити?

О.Х. Безумовно, якщо ми ставимо якісь задачі, то ми бачимо шляхи їх реалізації. По-перше, я можу помилятися, тому що цифри мінливі, на залишках цієї служби майже 20 мільйонів гривень. По-друге, ми запропонували вихід із цієї ситуації шляхом відповідного зниження заробітних плат керівників станцій і розповсюдження цього залишку, це їх же персонал. У нас питома вага заробітної плати — 73%. Це, в принципі, нормально. Тобто у нас 27% залишається на розвиток. Я думаю, що якщо на 2-3% цей відсоток збільшити внаслідок підвищення заробітних плат, це можна зробити.

«Д». Скажіть, будь ласка, фінансування екстреної служби повністю на плечах НСЗУ чи з місцевого бюджету теж щось виділяється?

О.Х. За це також була подяка колишньому генеральному директору. Останні 8 млн грн субвенції з обласного бюджету були в грудні 2023-го. Впродовж поточного року ця служба була повністю на самозабезпеченні і розвивалася власним коштом (гроші, які вона отримує за роботу від НСЗУ, — Ред.). Тобто з бюджету регіону ми кошти не виділяли.

«Д». Яка, станом на зараз, ситуація із бронюванням співробітників від мобілізації?

О.Х. Я спілкувався з двома головами профспілок цієї служби. І от під час зустрічі один з них почав розмову з того, чому служба не перебуває в об'єктах критичної інфраструктури, чому працівники не заброньовані, коли вони отримують відстрочки й коли їм піде на зустріч Міністерство соціальної політики. І, знаєте, цей виступ протягом хвилини дав мені зрозуміти, що він не розуміє взагалі нічого як голова профспілки. Це свідчить про те, що або він не цікавиться проблемою, або знаходиться в інформаційному вакуумі та не розуміє, що відбувається. Я вважаю, що це також прорахунок генерального директора. З усіма людьми треба спілкуватися, пояснювати.

Тому що, повертаючись до голови профспілки, по-перше, екстрена медична служба перебуває в об'єктах критичної інфраструктури. По-друге, двома етапами ми забронювали через Міністерство оборони 600 працівників. По-третє, Міністерство соцполітики не має жодного відношення до цього, і мови не може бути про якісь відстрочки.

«Д». Тобто зараз всі заброньовані?

О.Х. Зверніть увагу, на момент, коли відбувалися ці події, екстрена медична служба нараховувала 3 800 посад за штатним розкладом і з них 900 посад було вакантних. Тобто маємо 2 900 працівників, з яких приблизно 1 000 працівників військово зобов'язані. І саме ця тисяча мала бути заброньована відповідно до їх посад. Частину ми встигли забронювати, за старим порядком, вже не актуальним, коли ми зверталися до Мінборони та Мінекономіки. А решту вже мав бронювати генеральний директор, тому що відбулися певні зміни, і запрацював застосунок е-бронювання, який дозволяв уникнути цієї всієї бюрократичної процедури. Це питання вирішуватиме вже новий керівник. Тобто процес триває.

«Д». Розкажіть про нового керівника «екстренки». Що це за людина?

О.Х. Ми провели багато співбесід. Основні критерії – це мала бути людина фахова та комунікабельна, яка має намір і бажання розвивати службу, а не пересиджувати і чекати чогось. І дуже ми хотіли, щоб це була все ж таки, по можливості, людина зсередини служби. Рішення остаточно щодо призначення цього керівника ми не ухвалили, та оскільки служба не може працювати без очільника, шляхом певних обговорень, в тому числі з громадськими організаціями, з колективом, з колегами з департаменту охорони здоров'я, вирішили призначити тимчасовим керівником Едуарда Кіку. Мабуть, найбільша вада – це його вік. Йому 30 років. І хоча професійного і життєвого досвіду йому не вистачає, але ця людина пройшла всі етапи – від фельдшера до голови однієї з найбільших підстанцій швидкої допомоги в Одесі. Якщо він справиться з цією посадою, якщо він зможе розробити короткостроковий, середньостроковий, довгостроковий план розвитку закладу, то я не виключаю, що залишать саме його.

«Д». Добре, давайте до більш болючого питання. Це центр психічного здоров'я в Олександрівці. Рік тому військові, що проходять там лікування, жалілися на погане харчування. Керівника зняли, поставили іншого. І знов та сама історія повторюється. Знов відосики про макарони, що плавають у воді. Чого проблему так і не вирішили?

О.Х. Якщо казати простою мовою, не всі продукти можуть бути в раціоні такої категорії хворих. Військові, які туди потрапляють, вони вимушені харчуватися тим, що готує харчоблок. Я вам відверто скажу, я не знімаю жодної відповідальності з себе особисто за той стан, в якому знаходиться зокрема й система охорони здоров’я, але кажімо відверто, я спілкувався і спілкуюсь зараз з військовими, які там перебувають. Вони кажуть, ми ж розуміємо, що ми не в ресторан прийшли, що ми знаходимося в державній лікарні, що в країні війна. У нас нормальна їжа. Крім того, на відео було продемонстровано дві палати на два койкамісця в жахливому стані. Так, дійсно таке є. І ми не знімаємо відповідальності. Але там є поруч 30 палат, які відремонтовані, які в більш ніж належному стані, які з новим ремонтом. Цього чомусь не показали для об'єктивності, а показали саме цю палату. Але і це правильно. Я вдячний військовому за те, що він звернув на це увагу, тому що не можливо охопити своїм поглядом всі проблеми та питання.

«Д». Так проблеми з харчуванням вирішені?

О.Х. Так, ми за допомогою благодійників, за допомогою представників свідомого бізнесу додали до раціону хворих ковбасні вироби, фрукти, овочі, печиво та солодощі. Крім того, Олег Кіпер запропонував спробувати кейтерінг. І от, вже триває другий тиждень, коли наші хлопці харчуються саме так. І наступного тижня ми хочемо з керівником поїхати до них, поспілкуватись і спитати їхню думку, що вони обирають: покращену їжу чи кейтеринг.

«Д». Кейтерінг напевно дорожчий, ніж самому готувати?

О.Х. Це непідйомна історія для закладу, але якщо хлопці визначаться, що це гарне харчування, воно їм подобається за калоріями, за подачею, то будемо знаходити можливості й годувати хлопців саме так. Активно займаємося тим, щоб знайти представника свідомого бізнесу, який проінвестує капітальний ремонт харчоблока. Паралельно ми ведемо переговори з нашими міжнародними донорами щодо необхідного кухонного обладнання, щоб поставити все нове.

«Д». В онкодиспансері минулого року теж міняли керівника. Як там ситуація?

О.Х. Ви знаєте, ситуація в онкодиспансері контрольована, складна, як і в інших закладах системи охорони здоров'я. Цей центр показує стабільні фінансові результати, хоча ніколи не був збитковим. Близько 160-170 мільйонів гривень було акумулювано на його рахунках. Ми спромоглися досягти розірвання договору оренди трьох будівель в онкоцентрів площею понад 2 000 квадратних метрів. Ми повернули ці будівлі державі. Там наразі паліативні хворі.

В онкоцентрі вкрай конкурентоздатні заробітні плати. Лікар отримує приблизно понад 40 тисяч гривень, середній медичний персонал понад 30 тисяч гривень і молодший — 18 тисяч гривень.

«Д». Ви все життя працювали в правоохоронних органах, в прокуратурі, фіскальній службі. Як ви почуваєтесь у кріслі цивільного чиновника?

О.Х. По-перше, будь-який життєвий та професійний досвід дає свої плоди на початку чогось нового.

По-друге, я сів в крісло чиновника не з прокуратури, в якій прослужив все своє життя. Я завершив службу в прокуратурі у 2020 році. На початку 2022 року я вже працював в приватному секторі, в приватному бізнесі. І з початку повномасштабної війни я був мобілізований на військову службу. На вказану посаду я відряджений. Тобто я розцінюю це призначення як виконання службового обов'язку, а не свою забаганку чи побажання.

«Д». Чи допомагає вам у роботі чиновника досвід правоохоронця?

О.Х. Дуже суттєво допомагає. Я звертаю увагу на те, на що не звертають увагу типові державні службовці. Це, по-перше, по-друге, я розумію, як швидко вийти з тої чи іншої ситуації. Я розумію чітко і ясно, де є або може бути порушення закону. Тому що робота в прокуратурі тісно пов'язана із розслідуванням, в тому числі зловживань і в виконавчій владі, і в інших гілках нашої влади.

«Д». Чи хотіли б ви колись повернутися до прокуратури?

О.Х. Я з органів прокуратури звільнявся за власним бажанням. І для мене це перегорнута сторінка.

Спілкувався — Ростислав Баклаженко