Переплутали вибори з конкурсом: чому переміг ректор і як академічна вертикаль Мечникова «з'їла» опонентів

У п'ятницю в Одеському університеті імені Мечникова  відбулися вибори ректора, результат яких викликав шок у більшості сторонніх спостерігачів. Здавалося б, тонни компромату, жахливий стан корпусів і нескінченні скандали на кшталт ситуації з Музичко не залишали В'ячеславу Трубі жодного шансу.

Навіть мінімальне спілкування з викладачами підтверджувало: проблеми не придумані і не гіпертрофовані, вони є. Але це було очевидно всім, крім тих, хто не розуміється на виборчому процесі. Наш політичний оглядач Володимир Імуш пояснює, як ректор, якого вся Україна вважає поганим менеджером, залишився у своєму кріслі.

АКАДЕМІЧНИЙ АДМІНРЕСУРС І ЕФЕКТ ТРУХАНОВА

Я далекий від того, щоб вважати вибори в університеті суто академічною дією. Це політика, де адмінресурс дає владі набагато більше можливостей, ніж будь-якому опоненту. Ректор за роки вибудував вертикаль: його підлеглі відбирають «правильну» студентську квоту і квоту госппрацівників — людей лояльних, конформних і передбачуваних. Це залізний заділ (20% усіх виборців), який і забезпечив В'ячеславу Трубі перемогу в першому турі, чого мало хто очікував. Загалом він набрав 66% голосів.

Опоненти ж зробили класичну помилку — переплутали вибори з конкурсом. У конкурсі є якась комісія, яка дивиться на сильні та слабкі сторони і за інших рівних обирає людину. Конкуренти Труби були впевнені, що недоліки сторони Труби настільки великі, що переважать будь-які переваги, і «комісія» (насправді виборці) не голосуватимуть за нього. При цьому, основні опоненти, які користуються ресурсами, нічого свого не запропонували. При цьому атака на Трубу у виконанні тг-каналів із мільйонною аудиторією показала всій країні жахливий стан університету, колись одного з найкращих. Але ось на виборців Труби вся ця буря в склянці води взагалі не вплинула.

Ситуація один в один нагадала кейс Труханова: коли компромат на мера лунав із кожної столичної праски, в Одесі це викликало лише неприйняття навіть у критиків тодішнього міського голови. Тут майже всім було зрозуміло, що звільнення це абсолютно політичне і брутальне, тоді як по всій країні були впевнені, що Одесу «врятували». Так і в Мечникова. Для внутрішнього виборця вся ця антикампанія національного рівня не спрацювала. Реальні виборці просто хотіли, щоб цей жах закінчився якнайшвидше, і обрали «синицю в руках».

ПОМИЛКИ КОНКУРЕНТІВ І НЕВИДИМІ ДИРИГЕНТИ

Розбір польотів по кандидатах виглядає сумно. Єдиним, хто вів реальну роботу, був Сергій Якубовський (12%), але йому банально не вистачило ресурсів, та й тавро «технічного кандидата», причому абсолютно незаслужене, зіпсувало старт. Решта ж просто провалилися.

Володимир Ковальчук із Гідромету показав свій результат (11%) завдяки факультету, який хотів показати Трубі дулю і висловити невдоволення об'єднанням у принципі. Хайпуючі танці цього професора з молодою дівчиною нічого, крім сміху і лайків у Tik-tok не дали. Репости дісталися дівчині, а серйозний електорат це тільки відштовхнуло. Можливо, такий хід мав би сенс на початку кампанії — щоб підвищити впізнаваність, але точно не в останній день.

Найцікавіше, що за перемогою Труби стоять люди, які його консультували, залишаючись у тіні. За моєю інформацією, це «сусіди» з інших вишів, які зацікавлені в тому, щоб ОНУ остаточно накрився мідним тазом, оскільки він є їхнім прямим конкурентом. Вони допомогли Трубі виграти, але розвивати університет вони й не збираються. Радше навпаки.

Попереду п'ять років тиші, протягом яких виш занурюватиметься в той самий стан, у якому він зараз і перебуває. Контракт ректору, найімовірніше, продовжать тихо. Скандального Музичка вміло сховали від медійних бур у потрібний момент.

ОНУ просто купив собі час, щоб нічого не змінювати. Найстаріший університет міста задраїв люки і пішов на глибину, поки молодші й зубастіші виші розбирають його репутацію та абітурієнтів по шматочках. Це не перемога майбутнього — це капітуляція перед реальністю, оформлена в протоколі виборчої комісії.

Автор — Володимир Імуш