Пегас, Баба Яга та інша нечисть: на чому літають і як бють ворога одеські морпіхи та чому берег Дніпра для них — це Лас-Вегас

У КІЛЗОНІ СЕКУНДОМІР ТИКАЄ ШВИДШЕ

Робота екіпажу ударних дронів починається не з ефектного зльоту, а з пилу, темряви та секундоміра в голові. У хлопців із 39-ї окремої бригади морської піхоти є рівно одна хвилина, щоб забрати обладнання з машини. У кілзоні будь-який автомобіль — це не засіб пересування, а велика, чітка мішень, яку ворог бачить у тепловізорі за кілометри. Машина має зникнути миттєво, залишивши хлопців сам на сам з їхньою технікою серед глухого пустиря. Від вивантаження до запуску Pegasus — всього 7 хвилин. За цей час на пустирі з'являється справжній пункт управління польотами.

«Розгортаємо комплекс: антена для зв'язку, відео, управління, наземна станція — ноутбук. І зв'язок через Starlink для комунікації з керівництвом. Антену вночі важко знайти, а ось машину можуть зафіксувати в тепловізорі й провести до точки. Тому ми ніколи не стоїмо на місці. Або ти рухаєшся швидше, ніж противник збагне, або ти — ціль», — розповідає командир екіпажу з позивним Ахіллес.

Ахіллес родом з Одеси. Свій позивний він отримав ще на початку великої війни — побратими пожартували над фрагментом із фільму «Троя», де лунало запитання «Хто ти, воїне?». На фронті з 2022 року, починав ще під Миколаєвом з маленьких цивільних коптерів, а в листопаді того ж року був серед тих, хто виганяв ворога за Дніпро. Відтоді його дім — Херсонська область. В Одесі залишилися батьки та друзі, за якими він дуже сумує.

Усі троє, Ахіллес, Азарт і Фенікс — одесити-добровольці. У їхньому арсеналі важкі Vampire (та сама Баба Яга, яка лякає росіян однією назвою та звуком восьми пропелерів), Heavy Shot, Kazhan і маневрові Pegasus. Хлопці підкреслюють: вони повністю взаємозамінні й кожен може виконувати роботу іншого, від пілотування до технічного обслуговування. Звичні для них ролі: Ахіллес — командир, Азарт — пілот, Фенікс — технічна підтримка. Сьогодні пілот дрона — це найбажаніша і водночас найнебезпечніша спеціальність на фронті.

Фенікс

«Росіяни давно полюють на операторів дронів. У нас вуха на маківці завжди насторожі. Рація увімкнена: черговий може попередити про щось важливе. Ми завжди чекаємо на небезпеку, маємо бути дуже уважними», — каже Фенікс.

Цікаво, що динаміка війни змінила престиж професій. Якщо раніше всі хотіли перейти з піхоти в оператори дронів, то зараз ситуація інша.

«Свого часу не було варіантів, щоб дрон приносив воду. Раніше потрапити в піхоту — це було пекло. Усі хотіли втекти з піхоти до дроноводів. Зараз, коли росіяни почали полювання на пілотів, хлопці намагаються піти від пілотів у звичайну піхоту. Мова не про штурмовиків, звичайно. Атака дуже важка. Хлопці-штурмовики — справжні титани. Стрілецький бій найнебезпечніший і найскладніший», — пояснює Азарт.

Екіпаж виходить на місії щоночі. Літають за необхідністю: мінімум 3 польоти за ніч, максимум може бути й 10. Завдання бувають найрізноманітніші: мінувати територію, знищувати цілі скиданнями або доставляти провізію, боєприпаси та медикаменти побратимам.

ЛАС-ВЕГАС НА БЕРЕЗІ ДНІПРА І ВІЙНА МАЙБУТНЬОГО

«Якщо дивитися крізь монітор радіоелектронної розвідки, то берег Дніпра світиться як величезне місто. Антени, старлінки, РЕБи, дрони всіх видів і сортів. Все сяє, ніби Лас-Вегас», — жартує Ахіллес.

Пілот Азарт до війни був програмістом. Він один із тих, хто використовує цивільний підхід до технологій в армії. Для нього війна — це постійна адаптація і нескінченний пошук нових рішень.

«Пілотування з джойстика схоже на комп'ютерну гру. У Battlefield таке саме керування. Ті, хто в Battlefield літають на вертольотах, можуть бути пілотами FPV-дронів. Просто нуль секунд на підготовку. Як і в цивільному житті, тобі потрібно завжди адаптуватися, інакше ти загинеш у цій роботі. Ти повинен змінюватися щодня. Можливо, завтра ми отримаємо новий дрон, і нам доведеться знову вчитися всьому з нуля», — розповідає Азарт.

Азарт

В цей момент Фенікс широко посміхнувся та зізнався: сам грає у шосту Battlefield. Часу на це мало, та все ж він любить цей тактико-стратегічний шутер.

За технологічним проривом стоїть виснажливе повсякденне життя. Підготовка обладнання — це години копіткої перевірки двигунів, антен і проводів. Будь-яка дрібниця, на кшталт перебитого кабелю або глюку в прошивці Starlink, у польових умовах може стати фатальною.

«У нас не так багато часу, бо треба ще встигнути поспати. Підготовка на цьому дроні займає десять хвилин, але на Heavy Shot може піти й усі тридцять. Чим новіший дрон, тим менше часу на підготовку. Думаю, через пару років ми дійдемо до того, що можна буде просто відкрити двері авто, відпустити апарат і відразу їхати», — ділиться планами пілот.

Комплекс із трьох дронів обходиться приблизно в три мільйони гривень — близько сорока тисяч доларів. Попри високу вартість, компоненти часто замовляються на звичайних маркетплейсах, і безпілотники збирають уже в Україні. Причому часом дешевше і краще за китайські або американські аналоги. Екіпаж працює із цивільним софтом подвійного призначення. Саме це програмне рішення довело свою надійність під час гучної операції СБУ «Павутина». Ви, звичайно, пам'ятаєте кадри, як сотні дронів вилітали з фури прямо на ходу – тоді за картинку та управління відповідала та сама програма, яку одесити використовують сьогодні на фронті.

Пілоти впевнені: наша країна сьогодні стала головним світовим експертом із застосування технологій у бою, до досвіду якого НАТО тільки починає придивлятися.

«Америка і Китай не знають, у якій війні це все використовується. У нас п'ятий рік повномасштабної війни, ми вже зрозуміли, що працює, а що — ні. Америка і Європа не готові до такого масштабу. Я перевіряв статистику: Європа за місяць виробляє амуніцію, яку ми втрачаємо за день. Уявіть, якби Європа зараз воювала з Росією. У них немає техніки в такій кількості. У них багато танків, але FPV-дрони зараз кращі за танки. Я віддам перевагу ста дронам, а не тисячі танків. Якщо танк вийде на лінію фронту, я спалю його за десять хвилин. Це занадто легка мішень», — стверджує Азарт.

Цивільний бекграунд допомагає хлопцям бути гнучкішими, ніж кадрові військові. Хтось у цивільному житті знімав весілля на Mavic, а в армії перевчився за лічені дні.

«Добре, що західні партнери можуть дивитися на нас і отримувати майже безплатно досвід справжніх військ, як ми воюємо у 2026 році. У них у Норвегії були тренування з танками, і наш пілот за десять хвилин показав, що вони не розуміють, як виглядає сучасна війна», — додають морпіхи.

^{Ахіллес}

MAKE LOVE NOT WAR: ЧОМУ ВОНИ ЗАЛИШАЮТЬСЯ

На запитання про те, коли це закінчиться і як вони ставляться до знайомих, які виїхали за кордон або ховаються від ТЦК, одесити відповідають філософськи, без зайвого пафосу, але з глибокою втомою людей, які бачили занадто багато.

«У мене є такі люди. Я їх ненавиджу, але водночас і розумію. Ніколи не побажаю такого життя нікому. Навіть моїм ворогам. Це 21 століття. Ми повинні створювати щось креативне, а не воювати. Make love not war. Робити що завгодно, але не війну. Ми могли б колонізувати Марс, але ми змушені захищати свою землю на березі Дніпра», — журиться Азарт.

Проте повернення до цивільного життя всі троє поки що собі не уявляють. За віком ще зарано: найстаршому, Ахіллесу — 52, Азарту з Феніксом — по 28.

«Ми здорові, сильні люди, і ми не можемо покинути армію тільки через втому. Якщо війна триватиме десять років, ми залишимося. Але головне питання в іншому: чи справді ми хочемо йти, поки все не закінчиться? Звичайно, ні. Немає сенсу бути тут чотири роки, якщо я піду сьогодні. Яка тоді ціна гри? Немає сенсу йти на цивілку, поки війна триває», — розмірковує Азарт.

Авторка — редакторка «Думської» Алія Замчінська, фото 39-ї окремої бригади морської піхоти 30-го корпусу морської піхоти

СМЕРТЬ РОСІЙСЬКИМ ОКУПАНТАМ!

E-mail
Пароль