Дубові двері парадного входу до Одеського художнього музею відреставрувала команда проєкту «Тисячі дверей Одеси».

Як розповів «Думській» керівник проєкту, урбаніст Олександр Левицький, на відновлення дверей пішло трохи більше двох місяців, а реставрації передувала робота з архівними фотографіями.

Було/Стало

У листопаді 2023 року Палац Потоцького на Софійській вулиці постраждав від ворожого обстрілу — російська ракета впала за кілька десятків метрів від пам'ятки архітектури національного значення. Вибухова хвиля та осколки побили фасад, вирвали віконні рами та посікли двері.

«Двері відремонтували після пошкодження від вибуху і, якщо чесно, було б краще, якби ми їх одразу тоді взяли — косметичний ремонт ускладнив нам роботу, — розповів Олександр Левицький. — Один із найскладніших моментів полягав у тому, що це двері з пам'ятки архітектури національного значення. Потрібно було покопатися в архівах. Музей люб'язно надав нам фотоматеріали, які допомогли відтворити втрачені або змінені деталі. Ми змогли ідентифікувати зовнішній вигляд притворної планки та повернути її на місце».

Архівна фотографія дверей

За словами реставратора, за два століття свого існування (палац був побудований на зорі ХІХ століття) двері зазнали кількох значущих втрат. Спочатку латунних ручок було дві - на кожній зі стулок. До наших часів збереглася тільки одна. Крім того, колись двері відчинялися всередину будівлі. За радянських часів, найімовірніше, через вимоги пожежної безпеки, петлі перевісили, і двері стали відчинятися назовні.

Новоділом виявилися декоративні ромби на внутрішній частині дверей. Їх зробили з фанери, якої в ХІХ столітті, звісно ж, не було, і, щоб відновити автентичний вигляд, їх демонтували.

Стан фасаду музею після російського обстрілу

Реставратори Андрій Сорокін і Сергій Ємельянов не лише усунули численні пошкодження на дверному полотні та повернули справжній вигляд декоративним фільонкам, а й вдихнули друге життя в усі металеві деталі: оригінальний механічний замок, шпінгалети, латунні накладки та маскарони левів, які слугували дверними молотками.

«Кожні двері, які ми беремо в роботу, відкривають для нас щось нове в технологіях наших предків, ми постійно вчимося, — розповів Олександр Левицький. — У цих дверях дуже незвичний шпінгалет, колись він відчинявся спеціальним ключем, який був загублений. Ми зробили цей ключ і він дає змогу цей шпінгалет відкривати одним простим рухом. Раніше доводилося користуватися зубилом і молотком, щоб відкривати неактивну стулку дверей».

На фінальному етапі реставратори вкрили двері лазур'ю кольору махагон і просочили олією, щоб підкреслити текстуру деревини.