Від кохання до відрази: солісти одеської Музкомедії виступили в бібліотеці (фото, відео)

Творча зустріч із артистами Одеського академічного театру музичної комедії імені Михайла Водяного відбулася в універсальній читальній залі Централізованої бібліотечної системи для дітей Одеси, де час від часу робить подібні івенти бібліокафе «ХЛАМ» (художники, літератори, артисти, музиканти).

Організатор бібліокафе Людмила Волкова представила гостям заслужену артистку України, провідну солістку театру Ірину Ковальську та лауреата міжнародних премій Дениса Фалюту. Творча пара радує глядачів своїми вибуховими ролями протягом багатьох років. Артисти розповіли про свою творчість.

Керівник відділу реклами та зв'язків з громадськістю Одеського театру музичної комедії Тетяна Орел представила відеофрагменти з їхніх вистав.

«Артисти оперети та мюзиклу повинні на сцені й співати, й танцювати, причому бажано це робити одночасно, не збиваючи дихання та виконуючи драматичні задачі, поставлені перед ними режисером, — каже Тетяна. – Складність цього легкого жанру в тому й полягає, це синтетичні актори. Працюючи в дуеті, не обійтися без довіри, симпатії, прийняття та, звичайно, професіоналізму».

Ірина та Денис ніколи не виконували дует Лариси та Яшки-буксира в постановці «Біла акація», але в концертах неодноразово зривали аплодисменти з ним. Одеська кокетка та моряк, який більше цікавиться шикарним дозвіллям та спекулятивними схемами, аніж морем – вражаюча пара. У виставі «Мишоловка» за Агатою Крісті Денис грав поліціянта, котрий у фіналі виявляється вбивцею.

«Я тоді тільки-но прийшов у театр, мені було 22 роки, — згадує артист. – Цікаво, що герою Агати Крісті теж 22 роки. Причому мене спочатку було призначено на зовсім іншу роль, і прямо посеред репетиційного процесу один з виконавців головної ролі розійшовся з режисером у судженнях. В останню мить мене було затверджено на роль, досі одну з моїх улюблених. Я зміг командувати на сцені заслуженими та народними: «Ви йдіть туди, а ви сюди, будемо встановлювати місце злочину». Дуета з Ірою у нас там не було, проте були розмовні діалоги. В «Трістані та Ізольді» між нашими героями була вже любов-любов».

Ірина згадує, що бачачи їхню неготовність до відвертих сцен, режисер розвів героїв по різних кутках сцени.

«І ми освідчувалися у коханні на відстані одне від одного. А наступна наша спільна вистава, «В джазі тільки дівчата», де я грала Мерілін, а Денис — Джо, вже зменшила дистанцію. Але там був інший принцип роботи: два місяці ми тільки читали п’єсу. Режисер Дмитро Бєлов, котрий ставив у нас «В джазі тільки дівчата», «Звичайне чудо» та «Ханум», завжди примушує проникнути в атмосферу вистави, перш ніж підійде до музичного матеріалу», — додає артистка.

Ірина Ковальська розповіла, що одного разу її не оштрафували за порушення під час водіння, тому що вона «включила Мерілін» перед поліціянтом та запросила його на виставу. А ось Денис в аналогічній ситуації штраф все ж таки заплатив, бо дівчина-поліцейська суворо промовила: «Я до театрів не ходжу».

«Хотів сказати: «Воно й видно», — сміється артист. – Але вчасно промовчав».

Дениса вважають не надто співаючим артистом (закінчив Дніпропетровське театральне училище як драматичний актор), а Ірина – випускниця консерваторії, нерідко їй доводилося на сцені потиском руки або іншим способом позначити для партнера момент вступу. Вже в нашому театрі Фалюта зрозумів, що таке класична оперета та мюзикл, і зовсім не шкодує, що доля привела його саме сюди.

Тут у них були гідні приклади. Юрій Осипов залишається взірцем для Дениса і в плані вокалу, і в плані акторської майстерності. А Ірина захоплювалася Галиною Жадушкіною. У виборі професії наш дует визначився в одному й тому самому віці, кожний в 10 років вже знав, що буде грати в театрі. Батьки Дениса, щоправда, не думали, що це серйозно, і у 16 років його рішення вступати до театрального училища привело їх в шок: «Ти будеш клоуном, ти будеш паяцем, краще би лікарем або юристом, є ж нормальні професії».

Глядачі поставили запитання, на які артисти відповіли з гумором та творчим підходом. Наприклад, у відповідь на запитання про найскладнішу виставу в своєму житті Денис Фалюта сказав: «Це був «Бал у Савойї», тому що Іра придумала там підтримки. Передивлялася в Інтернеті різні світові мюзикли, знаходила ефектні підтримки, я намагався відмовитися, але далі ми пропонували це балетмейстеру Аллі Давидівні Рубіній. Хвилювалися, перед цією виставою Іра отримала звання заслуженої артистки, а впустити заслужену артистку – це зовсім інша справа, аніж звичайну».

«В юності я займалася бальними танцями, а впасти не надто й боюся, я дуже чіпка, — сміється актриса. – Був один випадок, коли артисти балету не домовилися, хто мене буде за що тримати, я злякалася жахливо і вчепилася в волосся комусь із них, проте не впала. Денису я безумовно довіряю».

Противного Міністра-адміністратора та сувору Дружну чарівника дует грав у «Звичайному чуді», там між їхніми героями коханням і не пахло. У виставі «Тайна Макропулоса» Денис постав у ролі адвоката, котрий виводив на чисту воду головну героїню, яка вживає еліксир безсмертя. Теж антагонізм! Ханум та Мікіч Котрянц у «Ханум» — не закохані (а ще в тій самій виставі Денис з’являється в образі бабусі Ануш, і глядачі дивуються, чому Мікіч виходить на уклін, а його мати Ануш – ні).

До речі, про жіночі ролі: працюючи над образом Донни Люциї у виставі «Тітонька Чарлі», Денис не спостерігав за жінками відповідного типажу, а шукав жіноче в собі, бо всередині людини багато всього намішано. Легко став на підбори, колготки сподобались, хоча звикнути до них було складніше. А ось із тендітної Ірини чоловіка не зробиш.

Звісно, доводиться виступати і з іншими партнерами, це, за словами Ірини, дозволяє знаходити нові нюанси для їхнього дуету з Денисом. А той називає її найкращою партнеркою на світі й не приховує, що хотів би завжди виступати саме з нею. В мюзиклі «Кохання сiчового стрiльця» вони зіграли вже вікові ролі брата й сестри (до матері й сина або батька з дочкою поки справа не дійшла, але хто знає, що буде в подальшому).

Під час репетицій мюзиклу «За двома зайцями» актори конфліктували між собою жахливо і поза сценою взагалі не спілкувалися, що не заважало роботі. Навіть допомагало! Адже Свирид Петрович не любить Проню Прокопівну, вона йому гидка, викликає відразу! Для гостей бібліокафе артисти заспівали вживу дует-пропозицію…

«Коли почалася війна, наші артисти збилися у театральний батальйон, працювали на виїзді для військових частин, для переселенців, — розповідає Тетяна Орел. – Потім нам один з командирів розповів, що записи на телефон з їхніми виступами вже кілька разів побували на передовій. Хвилююче до сліз. Дует із «За двома зайцями» — в числі улюблених номерів».

Автор — Ірен Адлер, фото Володимира Андреєва