Не любив контемпорарі-арт і не гнався за регаліями: одеситам показали роботи «напівлегендарного» художника

Персональна виставка Віктора Маринюка (1939–2025) «Графіка та живопис» відкрилася у Всесвітньому клубі одеситів.

Автор — заслужений художник України, співзасновник творчих об’єднань «Човен» і «Мамай», а також один із найяскравіших представників одеського нонконформізму 1960-х років. Його роботи виставлялися в Європі та Америці, зберігаються в музейних і приватних колекціях. Художник розробив власну концепцію «кольору-світла», що стала основою його стилю, а його улюбленим висловом було: «Просто — це мудро».

Якщо першою посмертною експозицією майстра стала масштабна виставка в Музеї сучасного мистецтва Одеси, то нинішня — камерна й затишна. Вдова художника Олена Марущак відібрала для неї графіку та живопис, зокрема раніше не опубліковані роботи з сімейного архіву. Ескізи, жіночі образи та природні мотиви представлені у характерному для Маринюка синтезі фігуративного та абстрактного з ніжними лініями та делікатними контурами.

Визначальними подіями у своїй долі художник називав навчання в Одеському художньому училищі ім. М. Б. Грекова та дружбу з колегами з нонконформістського кола. Незважаючи на широке визнання за кордоном, до Спілки художників його прийняли лише в 1989 році — проте сам Маринюк ніколи не гнався за регаліями.

Окрім живопису та графіки він захоплювався скульптурою, вітражами та монументальним мистецтвом, жартома називаючи універсальність свого таланту «синдромом Відродження». Його цікавили модернізм кінця XIX — початку ХХ століття, народні ікони, творчість Ренато Гутутзо. При всій прогресивності мислення він не любив контемпорарі-арт за агресивність, епатаж та еротику, притаманні також сучасному телебаченню, кіно та Інтернету, де вони стали переважаючою тенденцією.

Віктора Маринюка не стало минулого року. На вернісажі друзі та колеги ділилися спогадами про майстра.

«Художники залишаються з нами не лише в пам’яті — вони залишаються у своїх роботах, у кольорі, світлі, лініях і тому особливому світі, який створили своїми руками», — зазначив мистецтвознавець Володимир Островський.

Художник Олександр Ройтбурд колись назвав колегу «напівлегендарним художником, що належить до того кола, яке створило для себе територію свободи», зазначаючи, що його твори створені людиною з глибоко молодим поглядом на світ.

«В особі Віті та інших нонконформістів ми маємо справу з особливою школою. Одеса породила не лише визнану ЮНЕСКО літературну традицію, а й художню школу світового рівня», — підкреслив на виставці журналіст і колекціонер Фелікс Кохріхт.

Відвідати експозицію у Всесвітньому клубі одеситів можна протягом місяця.

Автор – Ірен Адлер, фото Володимира Андрєєва та Олександра Синельникова