«Оргазм», «Ескортниця» та «Диявол в мені». Одеські «Діалоги» дивують сучасним живописом

«Персоналка» молодого українського поета, письменника та художника  Олексія Комарницького «2098» до 22 вересня демонструється в творчому просторі «Діалоги» (Соборна площа, 2).

Навесні Льоша успішно провів тут виставку сучасного мистецтва «Двори», зараз експозицію живопису доповнено кількома арт-об’єктами.

«Я безмежно люблю ваше місто, і воно мене любить, не міг не показати нову виставку тут, тим більше, в цій прекрасній галереї, — зізнався Олексій. – Людська емоція, яку я хочу обрамити – головне на цій виставці «2098». Назва «2098» — не більш ніж метафора футуризму. Не думаю, що доживу до 2098 року, але поки я живий, можу творити, доносити інформацію через фарби.  Можна, відкинувши академічний малюнок, реалізм, просто викликати картинами глибинні емоції, збудити в кожному щось приховане. Я з дитинства фанатію від фарб, я звередився на кольорах, обожнюю, як вони лунають у мене в голові».

Митець запевняє, що не бачить майбутнє в похмурому світлі та вважає цілком милою картину «Доброго ранку»: людина прокидається, це саме по собі вже свято, тим більше в наших реаліях. І все ж-таки у глядача картина може викликати тривогу, адже з вікна до кімнати проникають химерні промені сонця, більш подібні до світла прожекторів чи ліхтариків незримих, проте наділених владою персонажів. Коли б не нашкодили візитери чоловічку, який прокинувся! Але у автора під час написання полотна в душі панував спокій.

Зовсім інша справа з картиною «Диявол в мені».

«Минулої зими відключали світло, я лежав у ванні, — пригадує Льоша. – Я тоді жив з колишньою дівчиною у Львові. Тінь від білизни, що висіла, дивним чином здалася мені силуетом диявола. І я, повністю голий, вибіг з ванної кімнати та понісся до колишньої, щоб взяти у неї телефон та терміново сфотографувати це. Наступного дня я купив холст та зобразив цю тінь у вигляді метафоричного диявола».

От і добре, хай цей диявол існує собі окремо від юнака з поглядом та душею поета.

Картина «Оргазм» нібито абстрактна, але це чистої води реалізм, що художнику й каже багато хто з тих, хто її бачив. «Ідея картини прийшла до мене під час статевого акту, коли я побачив кольори, форми, лінії аж до повної деталізаціїї. Наступного дня я купив холст та зобразив це по свіжій пам’яті», — розповідає Олексій.

Серед портретів є зображення реальних людей, а ось квітучий, проте сумуючий герой полотна «Смуток» (напевно, він страждає на кризу середнього віку) привидився Льоші. І знову абстракція, що на ділі виявляється суворим реалізмом.

«Тут я зобразив менструацію, як, в принципі, чоловік розуміє її: стрілочками позначені гострі кольки, біль у животі, поряд плями, це жахлива картина, — продовжує авторську екскурсію своєю експозицією художник. – А ось «Перше кохання», щось ніжне, недоторкане. «Дитяча мрія» — нерозкритий тюльпан, і поруч розкритий. І бризки різнокольорових фарб, як дитячі марення: кольори в дитинстві сприймаються яскравіше. «Натхнення письменника»: мені привиділися форми, і я їх зобразив. Мені здається, що рожевий з жовтим та бежевим звучить стильно. А силует письменника чорний».

Яскраву «Ескортницю» Льоша писав разом з друзями. Проте не з натури! «До мене приїхала моя подруга, киянка, з нами був ще друг. Люблю колабитися з друзями. Ми просто взяли холст, розділили на три частини, стали малювати спонтанно ескортницю з різних кутів. Придумали її, і ось такою вона вийшла».

Бажаючі колабитися з автором в Одесі мають таку можливість, навіть дві. В просторі виставки 12 вересня о 16.00 Олексій Комарницький проведе сеанс створення колективного колажу, а 19-го у той самий час – колективної картини. Цікаво, що вийде?..

Автор — Ірен Адлер, фото Володимира Андреєва