Операція «Депривація»: одеський митець малює безлюдні краєвиди  

Роботи самобутні, гармонійні, часом бентежні, людським постатям немає місця на цих схилах, морському узбережжі, серед поодиноких дерев. У даному контексті відсутність людини – добрий знак, який не віщує ніяких руйнівних змін. Це вже друга виставка молодого майстра в Одесі. Про попередню ваша кохана «Думська» докладно писала тут.  

Тепер Антон подорослішав, і пише картини не на меблевому текстилі, а на якісних грунтованих холстах.

«Вимушена іронія, що була у роботах більш раннього творчого періоду, пішла, ставши неактуальною під час війни, — зізнається митець. – Це виявило інший контекст та прийняття в ньому нових рішень та переосмислень, що більш властиве методам постмодерну. З’являється якась відправна точка для подальшого розгляду теми і як результат – визначення особистої та моральної межі, де панують сенси та форма. Мета – відтворити такий простір для дій чи недіяння, у якому немає меж уяви. Де персональна ідентичність в особистому просторі чи національному егрегорі потребує ретельного пильного перегляду. Кордон, яким ще є об’єктивний особистий простір, за роки війни визначив деяку різницю між станом до початку воєнного часу та контекстом, породженим бажанням звернутися до вимушено втрачених кордонів – державних, екзистенційних та особистих. Над цією проблемою і необхідно зараз працювати у відповідь на стан так званої депривації (втрати, позбавлення) – сенсорної, емоційної, культурної чи соціальної».

Авторка — Ірен Адлер, фото Олександра Синельникова