Вони збиралися вбивати: десять років тому напали на мітингувальників і журналістів біля Одеської облдержадміністрації (колонка)
Десять років тому, 19 лютого 2014 року, сталася знакова для одеської історії подія.
Натовп озброєних битами молодиків накинувся на учасників мирної акції протесту біля облдержадміністрації, а також журналістів, які висвітлювали мітинг, і побив їх. Серед постраждалих опинився й кореспондент «Думської» (у подальшому — перший заступник головного редактора, а нині — офіцер Збройних сил) Сергій Дібров.
Якщо ви наш читач зі стажем, то напевно пам'ятаєте його відеотрансляцію того, що відбувалося. А ще - що Сергій, відчайдушно ризикуючи, простежив за бойовиками і встановив, хто їх перевозив, охороняв і де вони тимчасово проживали.
Як з'ясувалося майже одразу, напад організувало керівництво обласної державної адміністрації в особі тодішнього губернатора Миколи Скорика та його посіпак. І був він частиною всеукраїнської кампанії «умиротворення», спробою присікти на корені революційний рух, залякати і змусити мовчати суспільство, яке повстало проти авторитарних практик режиму Віктора Януковича. В Києві якраз почався штурм Майдану, полилася рікою кров, загорівся Будинок профспілок, розчохляли свої гвинтівки урядові снайпери. В Одесі напередодні революціонери блокували базу батальйону «Беркута», але тому все ж вдалося прорватися до столиці.
Пристрасті розпалилися до білого. Стрімко наближалася розв'язка
Треба розуміти, що силовий сценарій Скорик готував задовго до граничної ескалації насильства на Майдані — в дні, коли одеський протест був зовсім мирним, я б навіть сказав, травоїдним. Губернатор зробив усе, щоб розхитати ситуацію в місті: розпускав панічні чутки про штурм ОДА, який нібито готується, наповнив будівлю різноманітним проросійським набродом — від козаків і сталіністів із «Боротьби» до нацистів зі «Слов'янської єдності». А під кінець навіть заклав бетонними блоками входи в адміністрацію, через що за ним намертво прикріпилося прізвисько Коля-Блок.
Бойовики-тітушки, підібрані відомим прихильником «русского міра» і бандитом Дмитром Копиловим, власником охоронної агенції «Патріот», який нині переховується від правосуддя в росії, почали прибувати до Одеси ще наприкінці січня. Проживали вони великими групами в санаторіях імені Горького та «Біла акація», директори яких не могли не здогадуватися про те, що відбувається. Здогадувалися і прості одесити. 15 лютого наш читач написав у коментарях таке:
«На Фонтані в санаторії живе чоловік 200 якихось урок. Перебувають вони на утриманні Одеської КПУ (мабуть, ідеться про обком Компартії, — Ред.). Те, що не місцеві — факт».
Перевезенням бойовиків займалося автотранспортне підприємство «Турист», що обслуговує низку міських маршрутів. Як повідомив «Думській» уже після 19 лютого керівник компанії Олександр Руміліатісь, машини АТП регулярно працювали для облдержадміністрації, перевозили на мітинги комунальників, міліцію і навіть «Беркут».
Який же план був у нашої доморощеної Вандеї? Особисто моя думка: вони збиралися не тільки бити незгодних битами і кришити журналістські відеокамери, а й викрадати (один такий епізод, до речі, мав місце — бойовики певний час утримували журналіста «Репортера» Леоніда Соболєва), і навіть убивати. А не наважилися, бо банально злякалися. Зассали, якщо говорити по-народному. Це ж Скорик. Істерити він може, а йти до кінця — ні. Одним словом, бюрократ. Куди небезпечнішим був його заступник Олександр Орлов, колишній офіцер танкових військ, який нині тримає в сталевому кулаці Таїровську громаду. Ось він цілком здатний на рішучі дії - танкістів цьому вчать. Врізати, прорватися і, не даючи отямитися, розвинути успіх. Вбивати всіх, не озираючись і не замислюючись. Господи, як же нам тоді пощастило, що Орлов був лише виконавцем, а не командиром
Що зараз? Розслідування нібито триває, але відповідальності зазнали лише пішаки — пара бойовиків отримала умовні терміни. Орлов — обвинувачений, але шансів, що він сяде, немає жодних. Скорик — лише свідок, як і директори санаторіїв.
Тут варто було б, напевно, написати щось проникливо філософське: мовляв, одне насильство породжує інше, а безкарність провокує злочинців на нові злодіяння. І що десятирічної давнини події на проспекті Шевченка були в низці тих, що породили окупацію Криму, страшне одеське 2 травня, Донбас і 24 лютого 2022 року. Що біта копилівсько-скориківського бойовика — це предтеча «онікса», який прилетів у Спасо-Преображенський собор. Але мені хотілося б порушити інше питання — про справедливість.
Справедливість — це коли всі рівні перед законом. Коли схожі правопорушення породжують схожі наслідки. «Справа 19 лютого» — це, можна сказати, маркер несправедливості української Феміди. Люди, які влаштували справжнє беззаконня, збиралися вбивати і катувати тих, хто виступив проти авторитаризму і за європейський вибір України, залишаються в системі, керують і витрачають державні гроші.
Просто зараз наші суди пачками засуджують, зокрема, до реальних термінів за лайки в «Однокласниках» і за розмови по телефону. Виходить, бабуся з проросійськими поглядами, яка не здатна заподіяти реальної шкоди державі, небезпечніша за Скорика й Орлова, які, давайте називати речі своїми словами, готували різанину.
Чи справедливо це? Ні!
Саме тому не можна забувати 19 лютого 2014 року. Як частина загального кейсу Євромайдану — держава не повинна замишляти «спецоперації» проти суспільства, не повинна просто так бити, а тим паче викрадати і вбивати громадян. І має переслідувати справжніх ворогів, а не уявних.
Євромайдан зробив державі сильне щеплення проти різних гидот, але дія цієї «вакцини», на жаль, закінчується.
Але ми пам'ятаємо! І ми вимагаємо справедливості!
Автор — Микита Горемика
СМЕРТЬ РОСІЙСЬКИМ ОКУПАНТАМ!
Помітили помилку? Виділяйте слова з помилкою та натискайте control-enter
Микола Скорик, один із численного пантеону прокремлівських тварин. Вести роз'яснювальні бесіди з такими, немає сенсу. Саме вони своїми діями, багато в чому і привели до нинішньої війни. У воєнний час, таких просто потрібно ставити до найближчої стіни і без жалю і докорів совісті відправляти в інший світ. Таке рішення має бути продиктоване лише тим, щоб запобігти тій шкоді, яку подібні особи можуть принести в майбутньому. Сподіваюся, що рано чи пізно, СБУ зрозуміє, що час театральних вистав вже давно минув, а прийшов час включатися на повну, насамперед, у таких містах як Одеса, Харків, Дніпро.
Очень сомневаюсь, что скорика и его шестерок посадят на нары, скорее закроют тех, кто против таких предателей Украины. Много еще у нас людей при власти, которые спят и видят карлика-педофила в Одессе. Потому и на свободе Коля-блок, который каждый день с надеждой на освобождение Одессы от фашистов с Банковой выглядывает в окно в сторону моря не маячат-ли на горизонте десантные корабли орков Страшно даже представить, что ждало-бы проукраински настроенных одесситов в случае оккупации и когда скорик стал-бы гауляйтером нашей области
Щось Одеса 2024-го починає мені нагадувати Одесу 2014-го. Дуже багато істот, котрі тоді волали на Куліковому полі «Одеса — рускій город», а зараз розповсюджують кацапські ІПСО в медіа і телеграм каналах, прикриваючись демократичними принципами журналістики і «многовекторностью». Диктатори дуже часто користуються демократією, для того, щоб прийти до влади. А потім вбивають і демократію і демократів. І свідомий дозвіл кацапським провокаторам використовувати сайт для дезінформації приведе, можливо, до збільшення кількості відвідувань сайту, але сильно підпиляє дерево об'єктивної і проукраїнської журналістики.
Ничего общего с 2014. Многие из тех, кто тогда был за россию, сейчас ругаются матом при любом упоминании о ней. Жаль, что прозрение пришло к ним такой дорогой ценой
Это так. Сайт действительно используется московитами и их прихлебаями коллаборантами для информационно пропагандистких акций и неприкрытой прорашистской агитации. Под прикрытием демократии и свободы мнений. Думская превратилась в споры ни о чем с прорашистскими коллаборантами.
Не зовсім так. Багато тих, хто тоді були за януковича і за партію регіонів змінили свою думку. Ті хто був тоді за росію, в більшості не змінилися, незважаючи на війну.
Дякую за об'єктивний погляд на реальну проблему. Згоден із кожним словом. Спостерігав подібну картину ще десять років тому, в момент окупації Криму. У той час, працював, на відстані чотирьох зупинок трамвая і практично, кожен день, коли, здавалось, після робочого дня, багато людей втомленими, добираються до дому, і тут, раптом в абсолютній тиші, бадьорим голосом коментатора останкінського телебачення, обов'язково якийсь тип або мадам, з густо нафарбованими очима і кривим ротом, починали лекцію про абсолютну правоту кремлівської влади, в усіх питаннях, і неминучість повернення України під захист рф. З приводу того, чому поліція не реагує. Можна згадати, як під час сутичок на Грецькій площі, людина стріляє з Сайги по прихильниках України, а від десятків представників міліції, які в цей момент перебувають поруч з убивцею, не помітно абсолютно ніякої реакції. Ці події стали певним маркером у визначенні загального вектора спрямованості місцевої влади. Очевидно, що «в темі» були не тільки вищі поліцейські чини міста, а й решта, з касти міліцейських шудрів. Зараз багато хто з них відновився після псевдореформи Авакова і продовжує каламутити свої звичні справи
Согласно Конституции Украины обвинить человека имеет право только суд. Участники акции протеста 19-го февраля 2014 г. вышли с плакатами «Хватит стрелять». Это было связано со стрельбой в Киеве накануне, 18 февраля. Вина Н. Скорика состоит в том, что он был в то время председателем облгос администрации. Автобусы для отдыхающих санатории я им. М. Горького заказал его заместитель Орлов. Знал ли он, что этими отдыхающими будут титушки, которые с битами нападут на участников акции протеста, неизвестно. Ведь кто-то организовал оба мероприятия: эту акцию протеста и нападение на неё. А кто, милиция, на сколько мне известно, это не установила. Фундаментными блоками главный вход в здание облгос администрации пришлось закрывать потому, что в то время в стране были проведены ряд захватов зданий госучреждений — прокуратуры и профсоюзов. Это сыграло свою роль в защите здания от вероятного его захвата противниками Евромвйдана.
«Строительный рай» на Одесчине: как московский гастарбайтер-коневод и родственник прокурора осваивает миллионы на жилье для переселенцев
Затянувшаяся реконструкция терапевтического отделения Березовской больницы под 16 квартир для переселенцев рискует окончательно превратиться в долгострой. Подряд на 30 млн грн еще в 2023 году получила киевская компания «Билд парадайз», связанная с Василием Перепелюком. Работы планировали завершить к концу 2024-го, затем срок перенесли на 2025 год. Теперь крайний дедлайн август 2026-го.
Взрывной волной повреждены несколько заведений, которые в зимний сезон были закрыты. По территории разбросаны обломки дрона, образовалась крупная воронка очевидцы подходят и осматривают место происшествия.