Жителі невеликого селища, розташованого в Одеському районі, оговтуються після вчорашнього обстрілу, який забрав життя сімейної пари й поранив літню жінку.

Як передає кореспондент «Думської», від вибухової хвилі й осколків постраждала ціла вулиця — півтора десятка домоволодінь. За 20 метрів від житлових будинків зяють дві величезні вирви від балістичних ракет, випущених ворогом із території окупованого Криму. Устояні паркани, стовпи та дерева зрешечені осколками. У будинках вибито скло, знесено дахи.

Жителі та родичі, які приїхали на допомогу, як можуть, ліквідовують наслідки прильоту. На вулиці представники Червоного Хреста роздають плівку та інші будівельні матеріали, необхідні для первинного ремонту та консервації постраждалих приміщень.

Мешканку селища Людмилу врятувало те, що вона якраз готувала вечерю на кухні, розташованій на зворотному боці будинку.

«Я готувала їжу, коли був вибух, — розповідає Людмила. — У мене дід - інвалід. Добре, що він лежав укритий. Був весь в осколках. Це диво, що він не поранився. Дах знесло, тепер дощ ллється в хату, свати допомагають відновити, що можливо. Виявилося, що шифер дуже небезпечний, від вибуху він летить і розбиває все. Якщо десь знаходишся на подвір'ї, то можна дуже сильні поранення отримати або навіть загинути».

Будинок пенсіонерки Лариси постраждав набагато сильніше і непридатний для життя. Жінка живе за 70 метрів від будинку, де загинула сімейна пара, і їй також пощастило — у момент прильоту вона опинилася в коридорі за двома стінами. Вирвані жахливою силою осколки зрешетили її ліжко, частина скла досі стирчить у стінах, побудованих із вапняку.

За словами жінки, часу на те, щоб спуститися в льох або кудись сховатися, не було — від сирени в телефоні до прильоту пройшло заледве кілька хвилин.

«Я вже нічого, крім спустошення, не відчуваю, страху немає, ненависті немає, просто якась апатія, — ділиться Лариса. — Зараз піде дощ, усе розмокне і як я це все відновлю — я не уявляю».

Її сусідці Олені Бойко пощастило ще менше. Осколки встромилися в стегно і розбили голову.

«Я якраз сидів у кімнаті, дружина вийшла на вулицю і її у цей момент вдарило, — згадує чоловік постраждалої Віктор Бойко. — Вибило вікна й осколки зайшли в ногу. Вона впала. Сусід приніс ноші та ми намагалися її самі укласти. Пса нашого контузило, так і сидить біля будки, відходити не хоче».

Сама Олена Бойко нічого не пам'ятає, бо знепритомніла і прийшла до тями вже в лікарні, від якої в жінки залишилися досить неприємні спогади.

«Увечері привезла швидка (у лікарню, — Ред.), зашили, хороший лікар, усе добре зробив, — розповідає Олена. — Потім після опівночі я попросила пити, сестричка каже: «Кожен свою воду сам привозити». А мене без свідомості привезли. Потім я захотіла в туалет, привезли інвалідне крісло, я навіть виїхати не змогла, бо в палаті тумбочки стоять. Вранці попросила знеболювальне, болить сильно. Плакати не можу, сліз немає, думаєте зробили? Ні».

Автор — Олександр Гіманов, фото автора