Про що варто говорити з росією (колонка головного редактора)

Щоправда, ще є варіант, що поява цього зливу якось пов'язана з американською внутрішньою політикою: найближчого вівторка громадяни США мають обрати членів палати представників, третину сенату, низку губернаторів і сформувати законодавчі збори в багатьох штатах. Спостерігачі прогнозують упевнену перемогу республіканців, які мають отримати більшість в обох палатах парламенту, причому в конгресі вона стане найбільшою за майже сто років. Але ось яким чином матеріал WP здатний вплинути на настрої виборців за лічені дні до голосування — незрозуміло.

Хай там що, переговори в нинішній ситуації потрібні одній лише росії, яка, анексувавши тимчасово окуповані території, знищила навіть крихітну ймовірність компромісу з Україною та іншим західним світом. І потрібні виключно для того, щоб отримати такий необхідний їй перепочинок. Підвезти боєприпаси до лінії фронту (зараз плече логістики вельми велике, і окупаційні сили відчувають брак снарядів, що унеможливлює наступальні дії із застосуванням «вогневого валу»), хоч якось підготувати «чмобіків», створити укріпрайони на вразливих напрямках. Дотиснути Лукашенка, який вперто не бажає прямо вступати у війну, нарешті. І почати все знову.

Поки ж, повторюся, становище рф виглядає не найкращим чином. Це ще не поразка, але не за горами той час, коли у війні настане остаточний перелом і кремлівський поїзд зійде з рейок.

Ви ж звернули увагу на різке збільшення чисел у щоденній статистиці російських втрат в Україні? Якщо раніше вони залишали на і в нашій землі по 300-400 солдатів і офіцерів за добу, то зараз у середньому — 600-800, а 29 жовтня поклали майже тисячу. І це при тому, що інтенсивність боїв через низку причин знизилася! Про що свідчить такий стрибок? Відповідь лежить на поверхні. Окупанти, прагнучи хоч якось зупинити просування Сил оборони, затикають дірки, що утворилися, «чмобіками» — людьми, як правило, непідготовленими і не дуже вмотивованими. Утримати лінію фронту так, звичайно, можна — благо, погода не сприяє наступаючій стороні, але навряд чи надовго.

Путін і російська еліта прекрасно розуміють, у який глухий кут забрели, і мало не щодня роблять заяви, одна істеричніша за іншу.

Так, сам диктатор назвав ситуацію в Україні «смертоносною для росії». Не відстає від шефа і його особистий блазень Дмитро Медведєв, якому не дають спокою лаври покійного, вибачте за каламбур, Жириновського.

«Простежте просту формальну логіку. Якщо перемагає не росія, то, мабуть, Україна. Мета України у війні названа київським режимом — повернення всіх територій, що раніше належали їй. Тобто відторгнення їх від росії. Це загроза існуванню нашої держави і розпад нинішньої росії».

Логікою, ясна річ, тут і не пахне, але загалом, звісно ж, колишній зіц-голова рф має рацію: просто поверненням захоплених земель москва не відбудеться. І репараціями не відбудеться.

Надовго убезпечити країни, яким не пощастило бути сусідами росії, може тільки тотальна демілітаризація і децентралізація цієї недоімперії: бажано з розчленуванням на окремі держави — мирні й демократичні. Тоді планета зітхне вільно.

Ось із цього приводу і варто вести переговори.

Україна обов'язково переможе!

Автор — Олег Константинов, головний редактор «Думської»