Несправедливість: білоруса, який воює за Україну, намагалися видати тоталітарній батьківщині, а зараз відмовляють у наданні статусу біженця  

32-річний громадянин Білорусі Юрій Зайцев, який залишив батьківщину через переслідування з боку лукашенківських силовиків, від початку повномасштабної війни служить добровольцем в одеському підрозділі Військово-морських сил, неодноразово виконував бойові завдання на передовій і нагороджений головнокомандувачем Залужним. Тим часом, поки білорус воює за Україну, чиновники з Державної міграційної служби намагаються видворити його з країни і відмовляються видавати документи, що засвідчують особу.

«Думська» розбиралася в тому, що відбувається.

Раніше ми писали про Юрія. Він виїхав із Білорусі 2013 року, після конфлікту з міліцією: чоловік боровся з розповсюджувачами наркотиків, і це чомусь не сподобалося «правоохоронцям». Щодо нього порушили кримінальну справу за статтями про створення злочинної організації та наркоторгівлю (усі звинувачення сфабриковані, стверджує Юрій), був навіть замах. Силовики не залишили активіста в спокої і за кордоном: оголосили в міжнародний розшук за лінією Інтерполу.

В Україну Зайцев потрапив нелегально.

«Так, кордон я перетнув незаконно, — каже він. — Але це був вимушений вчинок: я тікав від переслідування і рятував своє життя. Відразу після приїзду я хотів подати документи на статус біженця, але не встиг — мене затримали співробітники карного розшуку за запитом Білорусі, відправили до слідчого ізолятора, почали готувати екстрадицію. Поки перебував у СІЗО, подав прохання до міграційної служби надати мені статус біженця або особи, якій потрібен додатковий захист. Його розглядали чотири місяці й відмовили, навіть не повідомивши мене про це. Я дізнався про це тільки влітку 2021 року на засіданні суду щодо продовження мені запобіжного заходу.

На довершення всіх бід адвокат з Одеси Ірина Євдокимова виявилася шахрайкою, вона привласнила всі мої гроші — 35 тисяч доларів, які вона взяла на «вирішення питання». Це були останні гроші, виручені від продажу квартири в Білорусі. Привласнивши гроші, адвокатка просто зникла. Як потім з'ясувалося, вона за весь цей час нічого не зробила для мого захисту. Не ходила на суди, не склала жодного документа для міграційної служби і чисто формально значилася адвокатом. Я був у розпачі, грошей не було… На той час мене перевели із СІЗО під цілодобовий домашній арешт, я був замкнений за місцем проживання. Збиралися відправити в Білорусь, де мені загрожував величезний термін.

Слава Богу, мені допомогли люди з української правозахисної організації «Права справа», яка взялася мене захищати. Через суди домоглися рішення про повернення мені грошей, Євдокимову позбавили ліцензії за шахрайство (насправді, право на адвокатську діяльність Євдокимової призупиняли на рік, з 7 червня 2022 по 7 червня 2023 року, — Ред.). На початку війни вона пропала, гроші повернути поки що не вдалося» — оповідає про свої поневіряння в Україні білоруський доброволець.

Телефони адвоката Ірини Євдокимової, дійсно, не відповідають. Наші джерела в правоохоронних органах підтверджують те, що сказав Зайцев: у 2022 році жінка покинула Україну і перебуває десь у Європі.

Напередодні повномасштабного вторгнення Юрій перебував під нічним домашнім арештом, жив з електронним браслетом на нозі. Коли грянула велика війна, білоруса звільнили. Він пішов до одеського ТЦК із проханням зарахувати його до Збройних сил. Але і там зіткнувся з проблемою — військові комісари відмовили, пославшись на відсутність у Юрія Зайцева українського громадянства або посвідки на проживання (у добровольця на руках із документів був лише прострочений паспорт РБ і довідка з міграційної служби про те, що він перебуває на території України). Але Юрій не опустив руки і все ж домігся того, що його взяли до лав захисників, конкретно у Військово-морські сили.

Щоправда, браслет йому зняти не встигли, і на перші бойові виїзди Зайцев їздив із ним. Лише потім позбувся.

За минулі два роки війни Юрію Зайцеву довелося у складі свого підрозділу битися з російськими окупантами на найрізноманітніших ділянках фронту. За бойові заслуги був кілька разів нагороджений.

Щоправда, одночасно зі службою йому, як і раніше, доводиться відстоювати право легально перебувати в Україні та домагатися отримання статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту. Суди з міграційною службою затягуються.

«Мої правозахисники написали прокурорам в Одесу лист, що я не втік, а пішов добровільно до Збройних сил, — продовжує воїн. — Це викликало дивовижну реакцію з боку правоохоронців, які приїхали в частину і зажадали, щоб мене видати. Командир їм відмовив. До речі, я в цей час був на бойовому. Тоді прокурори спробували дістати мене через командування і штаб Військово-морських сил, зажадавши скасувати наказ про мою мобілізацію. Річ у тім, що в поспіху й плутанині перших днів великої війни мене помилково записали як мобілізованого громадянина України — замість того, щоб підписати контракт як з іноземцем. Прокурори тиснули на командування і Міноборони майже рік. Але зрештою контракт зі мною підписали, а Україна розірвала договір із Білоруссю про правову допомогу і видачі розшукуваних. Питання було закрито».

Однак статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту, Юрій Зайцев, незважаючи на дворічну службу та нагороди, досі не отримав.

«У серпні 2021 року, коли міграційна служба відмовила мені в статусі, я оскаржив це в суді. У лютому 2022 року я пройшов першу інстанцію — було винесено рішення, яке зобов'язує міграційників розглянути мою справу. Ті подали апеляцію, але програли і там. Проте ДМСУ залучила до боротьби зі мною СБУ, співробітники якої неодноразово намагалися проводити «важливі бесіди».

Першого разу вони намагалися викликати мене до себе телефоном, а після відмови ініціювали щодо мене низку перевірок. Мені довелося приїхати в контррозвідку на зустріч із командиром. Ще зустрічався з чиновником міграційної з Києва, який зажадав, щоб я припинив судитися і сидів тихо. Натомість він пообіцяв, що коли-небудь після війни я отримаю статус біженця. Коли я повернувся на місце дислокації, прийшло офіційне сповіщення, що мені знову відмовлено в статусі. При цьому відмова була з ознакою фальсифікації — ДМСУ оформила її заднім числом. До речі, у першій відмові було формулювання: мовляв, у Білорусі все чудово з правами людини і причин для надання мені захисту в Україні немає.

Уся ця історія триває донині. Ми з правозахисниками дійшли вже до Верховного суду — вимагаємо виконання закону України №3671-VI, який дає право іноземцям на службі у Збройних силах отримувати додатковий захист від переслідувань на батьківщині. Щоправда, досі жоден іноземний доброволець такого статусу не отримав, оскільки міграційна служба ігнорує і закон, і те, що в Україні триває війна, і що за Україну б'ються люди з інших країн».

Раніше за цим позовом Зайцеву відмовив апеляційний суд. Свою позицію він обґрунтував трьома пунктами.

Перший — військовослужбовець досі перебуває в міжнародному розшуку за запитом Білорусі. Другий — СБУ вважає недоцільним надання захисного статусу через те, що Зайцев колись не з'явився до них на чергову бесіду (Юрій у цей момент був на бойовому завданні).

По-третє, український суддя вважає, що статус біженця або статус додаткового захисту не можна давати… комбатанту. Тобто іноземцю, який воює за Україну.

Прослуживши два роки у Збройних силах, Юрій Зайцев, у якого, крім військового квитка, немає жодних українських документів, не може відкривати банківські рахунки й отримувати зарплату. Він змушений писати довіреність на своїх товаришів по службі. Крім того, він не може отримати водійські права, не може виїхати за кордон для навчання в країнах НАТО. Взагалі, вести нормальне життя і бути впевненим у завтрашньому дні.

Автор — Георгій Ак-Мурза