Він завжди прагнув до світла та сонця… Пішов з життя відомий фермер-експериментатор з Одеської області

Він завжди прагнув до світла та сонця, і, здавалось, сам випромінював тепло та світло – адже з ним поруч оточуючим було дуже надійно… Останні сонячні промені у своєму житті відомий бессарабський фермер-экспериментатор Роман Дяжук побачив увечері 25 червня — за мить до страшної автокатастрофи на багатостраждальній трасі Одеса – Рені…

Неможливо повірити і прийняти, що настільки несподівано могло обірватись яскраве і сповнене глибокого сенсу життя людини, відомої далеко за межами Бессарабії. Не стало Романа Дяжука, 48-річного керівника ТОВ «Дунайський аграрій», талановитого фермера, який так любив свою землю та з неймовірною старанністю дбав про неї.

На Одещині саме він першим заговорив про необхідність вирощування екологічно чистої продукції — йому важливо було, щоб їжа для людей була безпечною, смачною і корисною. Усіма силами, з величезною енергією рухав він ідею виробництва екологічних продуктів в Україні. Він домігся того, що про продукцію з українського села заговорили за кордоном – постійно виїжджав до інших країн та представляв Україну на численних профільних виставках. Та і до нього на підприємство нерідко приїжджали закордонні спеціалісти.

З 2013 року Роман Дяжук очолив це базове підприємство у селі Саф'яни Ізмаїльського району. Це був не просто керівник, це був головний двигун, ідейний натхненник. Щороку нова культура (найчастіше незвична для спекотного півдня) з'являлася у сільгоспплані товариства. Багато українців пам'ятають, як вперше в країні на Одещині аграрій вирощував кавуни кубічні та у вигляді серця. Творча натура Романа Дяжука знаходила вихід у таких незвичайних проявах.

«Дунайський аграрій» приносив добрий прибуток, і його керівник охоче допомагав іншим.

«Роман Ульянович був людиною великої душі, сповненої любові до людей, – розповідає староста села Ольга Клименко. – Це він за рахунок прибутку господарства збудував у селі Свято-Введенську церкву, гроші виділяв від початку і до кінця будівництва. Він збудував у Саф'янах дитячий майданчик. Завжди допомагав технікою у питаннях благоустрою. Разом зі своїми співробітниками брав активну участь у закладанні Парку поколінь у селі. Багато уваги приділяв молоді, вручав на випускних вечорах талановитим дітям премії, був спонсором спортивних фестивалів у Саф'янах. Та й до прохань нужденних ніколи не залишався байдужим, багатьом допомагав із лікуванням».

А ще Роман Дяжук мав чудовий голос. Нерідко можна було почути його співи під час церковної служби. А коли почалася війна, з ініціативи фермера та за його безпосередньою участю щоранку о дев'ятій годині на сходах будівлі сільради селяни збиралися та разом співали гімн України.

Він був справжнім патріотом. З початку російського вторгнення взяв він організацію блокпостів у селі, харчування військових. Він усіляко підтримував співгромадян, відправляв продукцію свого підприємства та закуповував додатково необхідне туди, де людям було особливо важко.

Загибель Романа Дяжука – це велика втрата для його рідних, близьких, друзів, співробітників та земляків. Величезне сонце, яке довгі роки було добрим партнером для цього незвичайного чоловіка, назавжди згасло для нього. А разом с цим здається, що й для усіх, хто знав Романа, світ теж став трохи тьмянішим і сумнішим. Вічна пам'ять!

Автор — Сніжана Стрепетова, спеціально для «Думської»