Суддя з Одеси, а пара продовжить боротьбу за дипломатичний статус: подробиці першого рішення про гомо-шлюб

Ця новина пронеслася над нами як блискавка. «З Америки з любов'ю: суд в Україні визнав союз гей-пари дійсним», «Визнали шлюбні стосунки двох геїв як чоловіка і дружини», «Український дипломат-гей хоче вивезти за кордон свого військовозобов'язаного партнера як цивільного чоловіка».

За порєбріком волали: «Зеленский разрешил геям жениться!», «На Украине может появиться новая лазейка для выезда за рубеж — нужно будет стать геем!»

Новина проскочила, викликавши в одних роздратування, в інших — надію і радість. І зникла. «Думська» вирішила копнути трохи глибше. Що ж ховається за цими клікбейтовими заголовками? Хто набрався сміливості прийняти таке рішення (спойлер, суддя з Одеси)? Що далі будуть робити щасливі «молодята»? Крім того, про наслідки цього скандального рішення ми поговорили з кількома ЛГБТК+ активістами.

^{Зорян Кісь і Тимур Левчук}

ВСЕ ЗМІНИЛО ОДНЕ СЛОВО

Український дипломат Зорян Кісь і його партнер Тимур Левчук живуть разом з 2013 року. Вони були активістами ЛГБТК+руху, і про них часто говорили в ЗМІ. Офіційно шлюб оформили в США 2021 року.

«Ми з Тимуром були, мабуть, найвідкритішою гей-парою в Україні, особливо — під час і після Революції Гідності, — каже Зорян. — У якийсь момент ми зрозуміли, що медійність негативно впливає на наші стосунки. Коли я почав працювати в державному секторі, ми вирішили поступово згорнути активізм і зосередитися на професійному розвитку кожного з нас. Однак ми не можемо відмовитися від того, у що щиро віримо: Україна — це правова, демократична, європейська держава, в якій «права людини» і «рівність» не можуть бути просто словами з Конституції».

У 2024 році Зоряна направили на дипломатичну службу в Ізраїль. Однак Міністерство закордонних справ відмовило військовозобов'язаному Тимуру у виїзді за кордон разом з чоловіком. Відмову мотивували тим, що українське законодавство визнає шлюб тільки між чоловіком і жінкою. Тоді пара звернулася до суду з проханням визнати їхні стосунки сімейними, щоб забезпечити можливість супроводжувати дипломата і користуватися іншими правами. І суд став на їхній бік.

^{Зорян Кісь і Тимур Левчук}

«Таке рішення стало для нас несподіваним — ми не думали, що, крім визнання наших сімейних відносин (такі рішення вже бували раніше), суд застосує формулювання «фактичні шлюбні відносини» і встановить, що ми, «пов'язані спільним побутом, заснованим на спільному бюджеті, почутті взаємної поваги та любові один до одного», з 2013 року проживаємо як одна сім'я. Ми дуже вдячні суду за це рішення», — ділиться Зорян.

Що ж, з почином нову сім'ю та всю Україну, це перше рішення, в якому стосунки осіб однієї статі визнані «фактичними шлюбними відносинами». У народі це найчастіше називають «цивільним шлюбом». Можна було б нудити, чому це неправильне трактування, але не в цьому матеріалі

Формулювання «фактичні шлюбні відносини» дійсно застосовувалося в українській судовій практиці та раніше. Це технічний термін, яким позначають життя разом без офіційної реєстрації.

Але в цій справі суд пішов далі — він вперше застосував більш вагоме: «фактичний шлюб». Це не просто опис спільного побуту, а юридичне визнання самого інституту шлюбу в застосуванні до одностатевої пари. Таке визначення наближає одностатеві стосунки до традиційного шлюбу — і тому викликало резонанс.

Всього лише одне слово — «фактичний», але дуже важливе. Можливо, колись саме це рішення і це формулювання увійдуть в українські підручники з юриспруденції. Такий документ варто вивчити детальніше.

^{Валерія Бабко}

СУДДЯ З ОДЕСИ, ЗРОБИЛА ТЕ, НА ЩО НЕ НАВАЖИЛИСЯ ІНШІ

Авторка рішення — суддя Валерія Бабко продемонструвала широту поглядів, глибоке розуміння духу і букви української Конституції, знання міжнародно-правових аспектів цієї проблеми. До речі, вона випускниця нашої Одеської юридичної академії.

Юрист Олександр Іванов пояснює: Бабко спирається на кілька важливих документів. Перший — рішення Конституційного суду України від 3 червня 1999 року (26-річної давності!), яке дало офіційне тлумачення поняття «член сім'ї». Згідно з ним, такими є особи, які постійно проживають разом і ведуть спільне господарство. При цьому ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках. Обов'язкова умова для визнання їх членами сім'ї — факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівля майна для спільного використання, участь у витратах на утримання житла, його ремонт тощо.

«Попри те, що українське законодавство вважає шлюбом добровільний союз чоловіка і жінки, принцип рівності всіх перед законом диктує, що таким може бути й союз людей однієї статі. При цьому суддя посилається на ст. 8 Європейської конвенції з прав людини — як відомо, чинні міжнародні договори, ратифіковані Верховною Радою, є частиною нашого національного законодавства. І нарешті вона підкріплює свої аргументи практикою Європейського суду з прав людини. Він уже багато разів констатував, що відмова держави визнати фактичні шлюбні відносини між особами однієї статі порушує їхні права на повагу до приватного і сімейного життя», — додає Іванов.  

Висновок: якщо держоргани необґрунтовано відмовлять одностатевій парі в правовому визнанні та захисті, які є у різностатевих, то це дискримінація за ознакою сексуальної орієнтації. Блискучий аналіз і дуже сміливе рішення. Дякуємо пані Бабко за нього!

До слова, це не перше революційне рішення цієї судді. Ще в 2012 році вона задовольнила позов трансгендера, який, змінивши стать, вимагав, щоб його офіційно визнали жінкою. РАГС відмовлявся це робити, вимагаючи висновків спеціальної комісії при МОЗ з питань зміни статі, а та, як на зло, на той час не функціонувала. Тоді Валерія Бабко, скориставшись цивільно-правовим принципом аналогії, винесла рішення на користь позивача на підставі довідки з простої поліклініки. На той момент це був справжній вчинок, та й зараз не кожен суддя піде на таке.

^{Вітя Бревіс}

12 РОКІВ ОДРУЖЕНИЙ, 6 РОКІВ ЗАМІЖНІЙ

Наш наступний герой, Вітя Бревіс — відкритий гей. Письменник, який переїхав до нас з Росії. Жилястий чоловік з уважним поглядом, трохи за 50. До недавнього часу одесити могли його чути в ефірі одеської радіопрограми Good as you. Він розповідав городянам про ЛГБТК+, гендери, права людини — тобто проводив культпросвітницьку роботу.

У Росії був одружений, у нього двоє дітей. Потім він розлучився і «вийшов заміж» за чоловіка. Новина про рішення суду його, звичайно, порадувала. Здавалося б, що тут особливого — визнати людей, які живуть разом, сім'єю, якщо вони цього хочуть?

«Я був 12 років одружений з жінкою. І 6 років — з чоловіком. Які є відмінності? Відповідаю: якщо любиш людину, то відмінностей немає. Відмінності, скоріше, є між сім'ями, де є діти, і де їх немає. А так — і там, і там через пару перших років настає певна рутина у стосунках, що цілком нормально. А ось якщо є діти (і ти хороший батько), то вони не дадуть тобі особливо занудьгувати-зарутиніти: одного на плавання, іншого на танці. Один порізався, в іншого температура…» — з посмішкою міркує Вітя.

При цьому, сам по собі шлюб, він називає просто папірцем, потрібним тільки в юридичних питаннях: возз'єднання сім'ї, щоб в реанімацію пустили. Вітя з партнером розписалися в Німеччині. Це було потрібно для візи. На ранок молодята поїхали у відпустку, в Ніццу.

«Я був щасливий, — згадує Вітя. — Не думаю, що тут, в Україні, з часом стане якось інакше. Всім, загалом, наплювати. Абсолютно приватне питання: оформив шлюб, оформив розлучення, купівлю-продаж, шлюбний контракт… Це ж навіть не горезвісний гей-прайд, а просто пішли й розписалися. Вам яке діло? Хтось захоче відсвяткувати в ресторані — випийте за молодих. Не хочете? Ну не пийте».

^{Віталій Матвєєв}

КОЛИ ШЛЮБ — НЕ ДЛЯ ВЕСІЛЛЯ: ПРАВА ЛЮДИНИ І ПАРАГРАФИ ЗАКОНУ

Адвоката Віталія Матвєєва ви, можливо, знаєте. Він вів гучну справу трансгендерної одеситки Марії та її дикпіка, про яку ми писали тут, тут і тут. Марія, завдяки його старанням, отримала 400 тисяч компенсації від держави.

Віталій працює в проєкті «Клініка прав людини» (Human Rights Clinic). Там допомагають і журналістам, і людям, що живуть з ВІЛ, і представникам ЛГБТК+спільноти, лікарям і громадським активістам. Допомагають безкоштовно. Головний біль для правоохоронців, судів і державних адвокатів. Він задоволений рішенням судді Бабко.

«Хоча у нас не прецедентне право, але хай там як — це вперше в історії незалежної України судове рішення, в якому було встановлено факт проживання саме СІМ'ЄЮ, — каже Віталій. — Для нас, адвокатів, правозахисників, юристів — це великий прорив. Піднялося багато хейту з приводу того, що вони хочуть уникнути мобілізації. Але це ж не так. Треба розглядати це питання набагато глибше. Сьогодні ми живемо в таких реаліях, що на кожного можна показувати пальцем і кричати: «Ухилянт!», — сердито каже Віталій.

І це все при тому, що Зорян їде у державних справах до Ізраїлю — а там йде війна. Він же не прямує на Мальдіви відпочити. Парі ще, до речі, доведеться боротися за право поширити на Тимура всі імунітети і привілеї, які належать членам сімей дипломатів за Віденською конвенцією. Ймовірно, це буде непросто і вимагатиме нової судової тяганини.

Новина про суд, який «легалізував гей-шлюби», проіснувала всього кілька днів і зникла. Зникла в інформаційно-цифрових архівах. Її затьмарили зведення з фронту. Загибель людей від обстрілів. І я мимоволі подумав: адже так буде і з новиною про те, що дозволили гей-шлюби. Тиждень помурижать тему. Покричать. І забудуть. Те саме — з легалізацією порно і веб-моделей.

Ми, потихеньку, попри війну, стаємо європейською державою. І це добре.

Автор — спеціальний кореспондент «Думської» Дмитро Жогов