Прокляття одеських мерів: містика Гелловіну чи жорстка рука Банкової?

Сьогодні, у Гелловін, ми хочемо розповісти вам моторошну історію про місто, де мери приречені на дострокове складання повноважень. Ба більше, один з них подав у відставку рівно 12 років тому, теж у День всіх святих.

І навіть це ще не все. За 34 роки української незалежності в Одесі не було жодного мера, який би прийшов до влади в результаті чесних виборів і досидів до кінця терміну. Такого дива в нашому місті не було ЖОДНОГО РАЗУ!!! «Одеське прокляття», — скажуть одні, «та все це брехня», — відріжуть інші, «я все це пам'ятаю і сумую», — зітхнуть треті.

Ми навіть не будемо намагатися пояснити вам, чому так виходить. Просто нагадаємо, як це було і до яких наслідків призвело.

ПЕРШИЙ МЕР, ЯКОГО ОБРАЛИ ОДЕСИТИ АБО ПЕРШИЙ ГУРВІЦ

У 1994 році одесити вперше могли обрати мера. До цього городяни обирали депутатів міськради, а ті вже свого голову. Останнім головою міськради, який не був при цьому міським головою, був Леонід Чернега.

Тож починаємо наш відлік з Едуарда Гурвиця, який став першим народнообраним господарем головного кабінету на Біржовій площі, 1.

Вже наступні вибори, 1998 року, були драматичними. Якщо не трагічними. Головні супротивники — чинний мер Едуард Гурвіц і голова обладміністрації Руслан Боделан. Детальніше про це ми писали тут.

За рік до старту кампанії в місті починається низка замовних вбивств, яка здавалася нескінченною. Все почалося з розстрілу Віктора Кулівара (кримінального «авторитета» Карабаса), який тісно співпрацював з московськими бандами, контролював нафтовий бізнес і фактично весь кримінальний світ Одеси. Потім сталася стрілянина в барі «Суворовський» (п'ятеро загиблих і 16 в лікарні). Крихка рівновага була порушена, почався переділ сфер впливу. У списку жертв — головний редактор «Вечірньої Одеси» Борис Дерев'янко, найближчі соратники Гурвіца — Ігор Свобода і Сергій Варламов. Голові міськвиборчкому Леоніду Капелюшному пощастило, він отримав два поранення, але вижив. СБУ запобігла замаху на самого Гурвіца. Щоб вже напевно, опоненти планували підірвати мало не все Гагарінське плато, де тоді знаходився Будинок прийомів.

Ці події призвели до того, що тоді ще аполітичні одесити вийшли на кілька численних мітингів. На підтримку Гурвіца. Він очікувано виграв вибори. З відривом у 72 000 голосів. Однак цього було замало. Його опонент Руслан Боделан, який заручився підтримкою президента Леоніда Кучми, оскаржує результати виборів у суді, а щоб напевно — остаточне рішення приймав Кіровоградський суд - якомога далі від Одеси.

Після цього Кучма вводить фактично пряме президентське правління. В Одесі — офіційно надзвичайний стан зі скасуванням результатів виборів. Такий президентський указ.

ПЕРШИЙ НАМІСНИК ПРЕЗИДЕНТА І ЕПОХА БОДЕЛАНА

У крісло мера Кучма посадив віцепрем'єра Миколу Білоблоцького. Ситуація настільки напружена, що зайти в новий кабінет «намісник» наважився тільки в супроводі взводу київського (зауважте, не одеського) «Беркута».

^{Микола Білоблоцький}

Ось вам перша зміна влади. Не надто демократично, як вважаєте?

Білоблоцький з самого початку не був претендентом на мерство. Як би ми не любили Одесу, але місце віцепрем'єра явно тепліше. Його головним завданням було посадити в крісло міського голови лояльного Кучмі кандидата. Влітку 98-го Руслан Боделан став мером. Його зробили мером, точніше.

Друга передача влади. Про демократію все ще нічого не чути. У 2002-му були ще одні вибори. Обирали і міського голову, і раду. Переможцем очікувано став Боделан. Це був час, коли слово адмінресурс стало абсолютно звичним. Так що ні про яку зміну влади не йшлося.

^{Едуард Гурвіц (ліворуч) і Руслан Боделан (праворуч)}

ДРУГИЙ ГУРВІЦ, КОРОТКЕ СТОЛІТТЯ КОСТУСЄВА І ТРУХАНОВСЬКІ ЧАСИ

Хто ж стане наступником Боделана? Може, наступного мера одесити оберуть самі? Ні! У 2005-му мером знову стане Гурвіц, за рішенням тієї ж судді Світлани Ярош, яка колись фактично позбавила його посади. Вона констатувала численні фальсифікації на виборах 2002 року, скасувала їх результати, дискваліфікувала Боделана і зобов'язала виборчком зареєструвати міським головою Гурвица. Мабуть, так Великий і Жахливий закрив гештальт. Можливим це стало тільки завдяки Помаранчевій революції, коли Віктор Ющенко змінив Леоніда Кучму в кабінеті президентському. Карма, як вона є. І третя спроба демократичної зміни влади, яка провалилася. Потім, звичайно, були вибори, Гурвіц змінив Гурвіца.

Він, до речі, протримався в кріслі до кінця терміну і навіть показав чудеса демократії (для Одеси вже точно), віддавши владу своєму наступнику, Олексію Костусєву, заклятому конкуренту ще з 1994-го. Тут, мабуть, закрив гештальт людина-кувалда. На думку більшості журналістів, саме цей період, з 2010-го до 2013-го, поки Костусєв керував містом, був найцікавішим. Це був час невичерпних мемів. Від тієї самої кувалди до лемура «узбагойся».

^{Олексій Костусєв лемури}

Але і цього «прекрасного градоначальника» наздогнало наше «прокляття». Костусєв не влаштовував Банкову як відверто слабкий мер — це створювало додаткову загрозу напередодні майбутніх президентських виборів-2015. На нього послідовно тиснули з листопада 2011 року, вимагаючи піти «за власним бажанням» (зрештою, він був демократично обраний). Восени 2013-го він все ж здався і пішов — за словами свідків, у максимально зруйнованому фізично і психологічно стані.

^{Геннадій Труханов (ліворуч) і Олег Бриндак (праворуч)}

І ось, в.о. мера стає секретар міськради, регіонал Олег Бриндак, права рука впливового нарпа-регіонала Геннадія Труханова. Свого патрона він заносить до мерії буквально на руках. Загалом переоцінити його роль у перших позачергових виборах складно. Потім будуть ще одні чергові, і ще одні. А потім почалася повномасштабна війна.

Які вже тут вибори? Але передати владу своєму наступнику демократично Труханову, виходить, не судилося. Зараз керує містом в.о. мера Ігор Коваль і глава міської військової адміністрації Сергій Лисак. Скільки повноважень залишиться у місцевого самоврядування, поки не дуже зрозуміло. Вже очевидно, що керувати бюджетом буде не міськрада.

ЗАМІСТЬ ПІСЛЯМОВИ

Якщо подивитися на ці події трохи під іншим кутом, з вікна президентського кабінету на Банковій, від містики не залишається і сліду. Кожен глава держави розумів, що Одеса — «особливе місто» і керувати тут повинна його людина. Так Кучма привів до влади Боделана, Янукович замінив його на Костусєва, якого потім також вигнав, а Ющенко повернув Гурвіца. Зрозуміло, що Зеленський просто не міг відставати та позбувся Труханова.

Окремо тут стоять двоє — Леонід Кравчук — при якому міського голову просто не обирали. І Петро Порошенко, який не став «вписуватися» за Гурвіца, на що той явно розраховував.

Авторка — редакторка «Думської» Алія Замчінська