Не плутайте відкритий пляж із безпечним: поки ви дивитеся на шахеди, вони вбивають (колонка редакції)  

Не можна.

Відкриття пляжів означає лише одне: на конкретній ділянці узбережжя виконано мінімальний набір умов, що дозволяє допустити туди відпочивальників. Це не означає, що війна закінчилася. Не означає, що море перестало бути лінією фронту. І вже точно не означає, що вас там хтось може захистити.

Коли загинула дівчина, одеські Telegram-канали буквально в режимі онлайн публікували маршрут польоту шахідів. Було зрозуміло, що триває атака. Неподалік є укриття. Але багато людей залишилися на пляжі.

Чому? Тому що здається, що все обійдеться. Тому що хочеться додивитися салют від роботи ППО. Тому що «ми ж на свіжому повітрі».

Однак тут тут з’явилася ще одна важлива деталь.

Виконуючий обов’язки мера Одеси Ігор Коваль повідомив, що пляж, на якому загинула 26-річна дівчина, взагалі не був офіційно відкритий.

Це означає, що трагедія сталася не просто на пляжі під час повітряної тривоги, а на території, яка, за словами міської влади, не мала приймати відпочивальників.

Виникає закономірне запитання: якщо пляж був закритий, чому він фактично працював? Чому значну частину берега зайняли шезлонги, працював бар, а люди сприймали це місце як звичайну легальну зону відпочинку?

Як таке стало можливим — тема окремої розмови. Зараз над цим матеріалом працює редакція «Думської». Але незалежно від того, хто допустив роботу цього пляжу, головний висновок залишається незмінним: під час війни відповідальність за власне життя насамперед несе сама людина. Ні мерія, ні рятувальники, ні військові не зможуть прийняти рішення замість вас. Якщо лунає тривога — треба йти. Якщо над містом працюють сили ППО — треба шукати укриття, а не діставати телефон.

І це стосується не лише обстрілів.

Море біля Одеси, як і раніше, залишається зоною бойових дій. Так, частину пляжів відкрили. Але в морі, як і раніше, залишаються міни, триває протимінна робота, існує загроза російських атак. Ніхто не дасть гарантії, що черговий наліт не почнеться саме тоді, коли ви будете лежати на шезлонгу або купатися.

Ми вже писали про трагедію в Сичавці, де в морі на забороненому пляжі зникла маленька дівчинка. Її досі не знайшли. Тоді теж здавалося, що біда трапляється з ким завгодно, тільки не зі мною.

Але війна не робить винятків.

Якщо ви йдете до моря — ви свідомо йдете на ризик. І він багаторазово зростає під час повітряної тривоги.

Не варто випробовувати долю. І не думайте, що відкритий пляж означає безпечний пляж.

Це не так.

Автор — редакція «Думської»