«Східний фронт»: одеський режисер, який служить у медбатальйоні, показав на Берлінале документальний фільм про війну в Україні

Одесит Євген Титаренко, який служить у добровольчому медичному батальйоні «Госпітальєри», спільно з режисером Віталієм Манським зняв фільм про війну в Україні «Східний фронт» (спільне виробництво України, Латвії, Чехії та США). Кінострічка оповідає про порятунок поранених бійців і описує події, що відбувалися на передовій протягом минулого року. Прем'єра відбулася в річницю російського вторгнення — 24 лютого на фестивалі Берлінале. «Думська» поспілкувалася з автором документального кіно.

Сьогодні Євген Титаренко перебуває у фокусі уваги відомих світових ЗМІ. Перед нашою розмовою одесит давав інтерв'ю журналістам британського The Guardian. А ось з боку одеських видань інтересу до творчості земляка, як він сам зауважив, немає — «Думська» стала першою.

Тим часом фільм «Східний фронт», створений Віталієм Манським, Євгеном Титаренком, і спродюсований Наталею Хазан, наробив багато галасу на Берлінале. Так, експерти кіноподії зійшлися на думці, що стрічка є найсильнішим фільмом про війну в Україні серед представлених на фестивалі. Документальні кадри, що часом вибивають землю з-під ніг, укупі з професійним баченням режисерів, явили світові шокуючий, але правдивий кінотвір про війну.

«У нас були аншлаги і повні зали, охочих було більше, ніж квитків. Можливо, тому що люди хотіли побачити правду на власні очі. Наш фільм змушує замислитися, подорослішати і зрозуміти, що все насправді дуже серйозно», — каже співавтор стрічки.

Зйомки, згадує Євген, стартували в перший день повномасштабної війни — 24 лютого 2022 року. У центрі сюжету — п'ятеро українців різних професій і різних соціальних прошарків, які відвезли свої сім'ї в тил, а самі вирушили на фронт добровольцями.

Безпосереднім учасником кінострічки став і сам Євген. До 18 років він жив в Одесі, потім поїхав вчитися до Києва, а трохи згодом відкрив у Криму свою кінокомпанію і кіношколу. Коли півострів окупували, Євген Титаренко вирушив на фронт, де волею випадку потрапив у добровольчий медичний батальйон «Госпітальєри». Опанувавши навички домедичної допомоги, він не тільки допомагав рятувати життя поранених захисників, а й за можливості документував події на камеру. За ці роки фільмографія одесита з позивним Режик поповнилася трьома картинами про війну.

Але повернемося до фільму «Східний фронт». Допомогу в батальйоні «Госпітальєри» герої фільму надавали в Київській, Харківській та Херсонській компаніях, а також під час пересування військ на Інгулець. Більшу частину матеріалу Євген Титаренко знімав на GoPro, BodyCam та iPhone. Інша частина кінострічки була знята Віталієм Манським і оператором Іваном Фоміченком у тилу на заході України.

Одного меседжу у кінострічки, каже Євген Титаренко, немає — їх кілька. Причому, кожен глядач після закінчення перегляду, як правило, робить свої власні висновки. У цьому і полягає місія кіно! Однак, сам режисер зізнається, що був би щасливий, якби після перегляду західний глядач дійшов висновку, що українці не хочуть воювати, але змушені це робити, бо за їхніми спинами — їхні сім'ї та домівки.

«Фільм багатогранний з великою кількістю емоцій і меседжів. Він допомагає зануритися в реалії та специфіку війни, стати її безпосереднім учасником. Після перегляду в багатьох нівелюється безліч наївних запитань і виникає розуміння, що те, що відбувається, — це війна росії не з Україною, а з усім цивілізованим світом», — каже Євген.

Зазначимо, що цьогорічний Берлінале пройшов під знаком солідарності з Україною. Про це свідчив той факт, що офіційними кольорами кінофоруму стали жовтий і синій, а символ фестивалю — ведмідь, теж змінив забарвлення на кольори українського прапора. Велика увага Україні була приділена і у фестивальній програмі, до якої увійшли шість робіт українських режисерів і дві стрічки присвячені російсько-українській війні. Серед них - документальна кінострічка Шона Пена та Аарона Кауфмана «Суперсила».

Після Берлінале кінострічка «Східний фронт» вирушила на міжнародний фестиваль «Артдокфест» у Латвії, президентом якого є Віталій Манський, потім — на кінофорум у Салоніках і безліч інших кінофестивалів. Після закінчення фестивального періоду відбудеться прем'єра фільму в Україні.

Авторка — Надія Маркевич