Замість оборони та відновлення — непотрібні дороги: на що витрачають податки від військових громади Одеської області? (інфографіка)

Оглядач «Думської» Володимир Імуш розбирався в дискусійному питанні податку на доходи фізосіб (ПДФО), який платять військовослужбовці.

В Україні не вщухають суперечки з приводу «військового» ПДФО. Наразі більша частина надходжень від нього, як і загалом від цього податку, йде до місцевих бюджетів (64% — до скарбниць громад, ще 15% - до обласних бюджетів). Після початку повномасштабної війни кількість людей у формі зросла в рази і їм суттєво підвищили грошове забезпечення. У виграші опинилися громади, які отримали таким чином додатковий фінансовий ресурс.

Уряд, однак, має намір переглянути існуючий стан речей і спрямувати кошти, одержувані від військових, безпосередньо до держбюджету, до спецфонду, щоб витрачати на виробництво озброєння і дронів. Кабмін затвердив і зареєстрував у Раді законопроєкт №10037 про внесення змін до Бюджетного кодексу, який парламент визначив як невідкладний.

20 вересня його ухвалили за основу, 6 жовтня мало відбутися друге читання, але розгляд акта відклали до 17-го.

Противники ініціативи назвали її «ударом по місцевому самоврядуванню» і «загрозою децентралізації».

На думку Асоціації міст України, яку очолює мер Києва Віталій Кличко, вилучення з доходів місцевих бюджетів «військового» ПДФО «руйнує державну єдність, що здивувала світ із 24 лютого 2022 року, ділить громадян України на різні категорії, позбавляє захисників та їхні сім'ї гарантованих Конституцією України прав, які забезпечує місцеве самоврядування».

Зазначається, що кошти на оборону, які надаються органами місцевого самоврядування військовим підрозділам, — це доповнення до централізованого забезпечення, яке є доступним, швидким, прозорим і підконтрольним державі.

«Видатки місцевого самоврядування на безпеку та оборону перевищують розмір надходжень від «військового» ПДФО щонайменше на 77%, адже це не лише допомога силам безпеки й оборони, а й забезпечення тимчасово переміщених осіб, розчищення й відновлення зруйнованих вибухами будівель та інфраструктури, утримання лікарень, у тому числі поряд із лінією фронту, надання допомоги сім'ям військовослужбовців», — ідеться у зверненні Асоціації.

Хто ж має рацію? Чи справді громади витрачають всі-всі кошти, отримані від військових, на зміцнення обороноздатності та відновлення інфраструктури? Щоб зрозуміти це, ми зібрали інформацію по Одеському регіону, з'ясувавши, як зросли надходження від ПДФО після початку великої війни і скільки місцева влада витрачала на підтримку Збройних сил. Подивитись суми по вашій ОТГ можна тут. Для зручності отримані дані відображено в інфографіці.

Одразу обмовимося, що наведені суми не включають у себе непряму допомогу від громад (відрахування від заробітних плат працівників, організацій, місцевого бізнесу) — так, наприклад, керівниця Доброславської громади Людмила Прокопечко багато років допомагає 28-й мехбригаді імені Лицарів Зимового походу та багатьом іншим військовим підрозділам. В інфографіці вказані реальні голови громад, які не завжди є офіційними особами цієї ОТГ.

Навіть первинний аналіз інформації свідчить про те, що коаліція з донецьких «слуг народу» й представників забороненої ОПЗЖ (з «Батьківщиною» і «Довіряй ділам», що долучилися до неї), яка контролює область, упродовж двох воєнних років витрачала на потреби оборони набагато менше, ніж отримувала за цією статтею. Різниця йшла на що завгодно — по суті, мав місце банальний розпил.

Почнемо з Одеської облради. Хоча формально головою області донедавна був полковник Максим Марченко, колишній командир 28-ї бригади, реальне керівництво здійснювалося через приймальню голови облради, лідера місцевих «слуг» Григорія Діденка. Туди приходили начальники управлінь, керівники комунальних підприємств і навіть заступники Марченка. Причому вказівки їм роздавали часто навіть просто помічники та заступники голови облради. Під час одного зі скандалів радниця Діденка Лілія Томашевська заявила, що її шеф «врятував Одеську область», забезпечивши тероборону й армію всім необхідним.

Цифри, однак, кажуть про інше.

У 2021-му році військові заплатили як ПДФО до бюджету Одеської області 199 млн 675 тис. грн. У 2022-му, після початку повномасштабного вторгнення, надходження склали понад мільярд гривень. За десять місяців 2023-го — ще мільярд. При цьому за два роки облрада спрямувала на військові потреби всього 387 млн 244 тис. грн.

У цю суму, звісно, не входить понад 100 млн грн, витрачених на розпил ремонт будівлі колишнього санаторного диспансеру в Другому Куликівському провулку, де планується створити центр реабілітації для поранених солдатів тероборони. Збройні сили спочатку відмовилися погоджувати цей проєкт, але Діденко одержав погоджувальний лист за допомогою керівництва одеської тероборони. Не входить до неї і закупівля обладнання вартістю багато сотень мільйонів гривень, про розміри відкатів від якої ходять легенди (так, наприклад, один із тендерів був одразу скасований новим головою військової адміністрації Олегом Кіпером).

На інфографіці — своєрідний топ-10 громад, бюджети яких зросли подекуди в рази тільки завдяки ПДФО від військових. Далеко не всі з них надавали суттєву допомогу навіть своїм жителям. Військовослужбовці тероборони скидалися на форму, машини, амуніцію з власної зарплати, зверталися по допомогу до волонтерів, зате ніхто на фронті не бачив двадцятьох автомобілів Mitsubishi зі шкіряними салонами, що їх передав мер Одеси Труханов (мабуть, возять великі дупи з керівництва одеської ТрО).

Злі язики кажуть, що керівник Захар'ївської ОТГ купив синові й дочці квартири та машини в Одесі, а в соцмережах можна зустріти безліч публікацій на тему «дякуємо нашому голові громади за лавочку/сквер/дорожку» тощо.

Розглянемо окремо кілька громад.

Перша — Подільська, де на початку 2022 року змінилося керівництво.

Незмінний з радянських часів міський голова Анатолій Іванов написав у кабінеті голови облради заяву про відставку. Тоді секретарем міськради та в.о. мера став депутат від «Слуги народу» Олег Албанський, який сформував коаліцію з колишньою ОПЗЖ (її та місцеву організацію Партії Шарія тут контролює відомий депутат облради Князь Хачатрян). Після цього всі військові частини, які фактично перебувають у сусідніх громадах, насамперед сили ТрО, були перереєстровані в Подільську і там же платили податки. У результаті надходження до бюджету Подільської ОТГ від них становили 134 млн за 2022 рік і 159 млн за десять місяців 2023-го (для порівняння: у 2021 році було всього 22 млн). На допомогу ж військовим за два роки громада змогла виділити лише 23 млн грн. Зате ОТГ, яка до повномасштабної війни насилу збирала кошти на виплати бюджетникам, активно почала ремонтувати дороги. І - дивовижна річ! — значну частину підрядів отримало підприємство Князя Хачатряна.

Схоже сталося в Савранській громаді, де обраний керівник Сергій Дужий був змушений так само подати у відставку. Замість нього обрали одного з двох депутатів «Слуги народу» (партія отримала небачену підтримку на останніх місцевих виборах!) Євгена Населенка. До речі, не так давно Населенка затримали під час отримання хабара.

У 2021 році Савранська ОТГ отримала як ПДФО 537 тис. грн.

У 2022 році сума передбачувано зросла і становила понад 5 млн. У 2023-му, вже за Населенка, громада отримала майже 20 млн грн. Водночас витрати на військові потреби за два роки становили всього 2 млн 193 тис. грн.

Найбільш кричуща ситуація — у Дачненській громаді, яка отримала від військових колосальні гроші. Кілька місяців тому залишок цих коштів на рахунках становив аж 600 млн грн. На підтримку армії у 2023 році місцева рада виділила 45 млн грн і лише після втручання обласної адміністрації вирішила перерахувати до бюджету регіону 200 мільйонів, які підуть на ремонт одного з госпіталів.

Цікаво, що власні об'єкти соціальної інфраструктури, які постраждали внаслідок ракетних обстрілів, зокрема ліцей і Будинок культури, громада ремонтувати не поспішає. Вони так і стоять із вибитими вікнами, у напівзаконсервованому стані.

Натомість у Дачненській ОТГ активно будуються дороги:

«Їх прокладають там, де ніколи не було. Уже кілометрів 20 у різних населених пунктах. Якість сумнівна: знімається старе покриття, кладеться нове, а за два тижні вже латки роблять», — обурюється місцевий житель Віктор.

Про нагороди, які щедро роздають тероборона та інші підрозділи керівникам громад із цього рейтингу, як і про різко зникле бажання представників одеської «Батьківщини» фізично викинути одіозного заступника голови облради від ОПЗЖ Шкаровського, не хочеться навіть думати.

На тлі досить мерзенної загальної картини не можна не відзначити ті деякі громади, які відповідально поставилися до внеску в обороноздатність країни.

Так, наприклад, Піщанська ОТГ, незважаючи на те, що в неї не було надходжень від «військового» ПДФО, за ці два роки виділила на потреби оборони 1 млн 697 тис. грн.

Старокозацька громада, яка 2022 року отримала 21 млн 387 тис., а 2023-го — 37 млн 329 тис., виділила на допомогу армії 23 млн 689 тис. грн, тобто 40% отриманих коштів.

То, можливо, нам варто аплодувати ініціативі уряду? Не думаю.

Перше. Як зрозуміло з тих же даних, ситуація в таких тилових областях, як Одеська, була очевидна ще рік тому. Але жодної реакції з Києва не було. Ба більше, «найсмачніші» громади фактично віддали депутатам-«слугам» і гідним сателітам.

Друге.Україна 2023 року пішла на безпрецедентний крок: у розпал великої війни почала знижувати виплати частини військовим. Постанова Верховної Ради про повернення надбавки в 30 тис. грн усім військовослужбовцям була заблокована і понад півроку лежить без подальшого руху.

Розгляд закону про ПДФО військових показує, що немає навіть натяку на те, що ці кошти підуть на збільшення доплат реальним захисникам України, як на фронті так і в тилу, як на першій лінії оборони, так і в інших підрозділах.

Третє. Розробники законопроєкту абсолютно забули про області, в яких або йшли, або йдуть донині найтяжчі бої, де, крім ПДФО військових, інших джерел доходів практично не залишилося, а потрібно якось забезпечувати нормальне життя.

Яскравий приклад — сусідній Миколаїв, влада якого, за нашими даними, у разі ухвалення закону не зможе закрити витрати загального фонду (зарплати бюджетників, опалення шкіл і дитсадків тощо). При цьому корупція всередині Міноборони (сумнозвісні куртки і яйця) не дає впевненості, що ці гроші не будуть бездарно розпиляні — просто на іншому рівні.

Друге читання законопроєкту про вилучення ПДФО військових у громад заплановано на 17 жовтня. Сподіваюся, до того часу його доопрацюють і ухвалять у вигляді, максимально спрямованому на посилення обороноздатності України.

Автор — Володимир Імуш