Ворог щодня завдає ударів безпілотниками по містах і селах, вбиваючи мирних українців. Але більшу частину російських «шахідів» збивають доблесні Сили оборони. Найважливіша роль у повсякденній роботі української ППО відведена екіпажам мобільних вогневих груп.  

Це представники різних родів й видів військ, які пересуваються переважно на автомобілях і озброєні кулеметами та переносними зенітно-ракетними комплексами. Вони швидко висуваються в бік «шахідів», здатні оперативно реагувати на зміну курсу дронів і вражати їх у найрізноманітніших місцях.  

Кореспондент «Думської» провів день з однією з таких груп, поспілкувавшись із захисниками неба.  

Темно-зелений броньований «Хамві» (HMMWV, — Ред.) раптово, ніби з-під землі, з'явився в прибережному степу, на великій швидкості подолав кілька сотень метрів і зайняв позицію на краю обриву, що нависає над морем.

На даху авто красується турель із грізним американським «браунінгом». Кулеметник у будь-яку секунду готовий відкрити вогонь.

Зупинившись за кілька метрів від верхньої бровки схилу, екіпаж покинув машину. Водій припав до армійського бінокля і став вдивлятися в небо, намагаючись виявити ворожі «шахіди».

Різкі постріли перервали монотонний шум прибою. Великокаліберні кулі з характерним шиплячим звуком помчали вдалину. За кілька секунд тривожного очікування водій доповів, що ціль уражено.  

За словами командира мобільної групи з позивним Слон, вони майже щоночі відбивають атаки дронів.

«Результативність залежить від багатьох факторів, — каже він. — Наприклад, від погоди. Коли над морем стелиться туман, дрони складно виявити, а в ясну місячну ніч їх добре видно. Або, скажімо, дальність. Буває так, що вночі йде п'ять-десять штук, ми бачимо цілі, але вони далеко, тому їх збивають інші мобільні групи».

На рахунку групи Слона — два підтверджених збитих «шахіда». Ще кілька воїни пошкодили, але добивали їх інші екіпажі.  

Слон мобілізувався ще 2015 року, під час антитерористичної операції. Воював на різних ділянках фронту — у Луганській області, під Маріуполем, Волновахою, у Красногорівці та Мар'їнці. У листопаді 2022 року отримав важке поранення обох ніг і позбувся вказівного пальця правої руки. Місяць пролежав в одному з київських госпіталів. Потім була довга реабілітація, але він усе одно вирішив не йти з армії.

«Звичайно, я міг звільнитися, але вирішив залишитися. Зараз усім важко, але в мене є досвід. А відпочивати будемо після Перемоги», — жартує військовий.

Кулеметник Сергій до повномасштабного вторгнення не мав військового досвіду, ніколи не тримав у руках зброї. Мобілізували його в Запоріжжі у вересні 2022 року.

«Я мобілізований, але не збирався ховатися, — розповідає воїн. — Як призвали — одразу прийшов у ТЦК, поїхав на загальну підготовку, навчався на протитанкіста, однак так склалося, що став кулеметником».

За його словами, «шахіди» постійно змінюють маршрути, намагаючись обдурити мобільні групи.

«Раніше вони просто йшли високо в небі, а зараз намагаються рухатися низько над водою. Радари не бачать їх під час польоту в 10 метрах над хвилями, тому часто їм вдається підкрастися непоміченими. І лише неподалік берегової межі «шахіди» злітають, щоб продовжити шлях до Одеси та інших міст», — пояснює кулеметник.

Солдат із гордістю демонструє свою зброю — довгий великокаліберний кулемет М2 системи Джона Браунінга. Розроблений у далекому 1933 році, він чудово проявив себе у війнах XX і XXI століть, тож і досі — після кількох модифікацій — перебуває на озброєнні багатьох армій планети, включно з американською та українською. Є зенітний варіант, а ще «браунінг» може використовуватися в поєднанні зі снайперським прицілом!

«Це дуже потужна та ефективна зброя, — каже Сергій. — Висока скорострільність і швидкість кулі — під 900 метрів на секунду, прицільна дальність ураження понад два кілометри, одне влучання — і «шахід» уже не може летіти далі. Якщо одразу не впав, то його доб'ють інші».

Бійці групи поки що не малювали на своєму авто позначки про збиті безпілотники, як це роблять багато зенітників. Утім, у них є інший спосіб закарбувати свої перемоги. Дружина кулеметника нещодавно купила машинку для нанесення татуювань. Сім'я вирішила, що після кожного знищеного дрона у Сергія з'являтиметься тату у вигляді силуету БПЛА.  

Сергій також спробував заспокоїти тих, хто боїться йти в ТЦК.

«Страшно завжди, але нічого жахливого тут немає — проходиш навчання, а потім разом із побратимами робиш свою справу. Півтора року тому я теж був цивільним, але зараз це моя друга робота», — підсумував кулеметник.

Водій грізного «хамві» теж встиг понюхати пороху. Руслан на псевдо Борзий у 2018 році був призваний на строкову службу, відслужив, поїхав на заробітки в Європу, але незабаром повернувся додому, а у 2020 році підписав контракт зі Збройними силами.

Зараз йому 25. Від початку повномасштабки воював під Херсоном, після звільнення міста його перекинули під Бахмут. Після поранення він отримав третю групу інвалідності та вже рік захищає небо Одеської області.

«Після Бахмута я міг списатися з армії, але вирішив залишитися — руки, ноги є, працювати можу, залишився служити далі, — згадує Руслан. — Зараз на війну мають піти всі, кожен має спробувати себе в цій справі».

Командування зазначає, що це одна з найкращих мобільних груп ППО півдня України. Коли автор закінчував матеріал, почала вити сирена. «Шахіди»! І знову екіпаж Слона на полюванні. Бережіть себе, хлопці!

Автор Сергій Смоленцев, фото автора