Між молитвою та протестом: припинило битися серце першого одеського концептуаліста

Колектив Музею сучасного мистецтва Одеси з глибоким сумом повідомив про кончину видатного українського художника Володимира Наумця (1945-2025). Цього майстра зараховують як до нонконформістів, так і до перших одеських концептуалістів. Тим і цінний спадок художника подібного рівня, що стильові рамки якоїсь мить стають затісні.

Володимир Наумець народився у Львові. У 1964 році закінчив Одеське художнє училище імені Грекова (був учнем Діни Фруминої), увійшов до історії як учасник неофіційної виставки «Сучасне мистецтво з України» (Мюнхен – Лондон – Париж – Нью-Йорк) у 1979 році. Твори художника знаходяться в музеях та приватних зібраннях багатьох країн світу.

Останніми роками майстер жив та працював у Німеччині, активно беручи участь при цьому в українських проєктах. Володимир Петрович у своїй творчості прагнув піти у внутрішню еміграцію, сміливо сполучати свій інтерес до релігійного мистецтва з класичними та концептуальними пошуками, творити не за зовнішнім замовленням, а за покликом душі. Його по-справжньому вабило тільки чисте мистецтво, що увібрало в себе мотиви іконопису. Істинне лише духовне мистецтво, решта — дизайн, не більше за те, вважав Наумець, бо митець завжди розіп’ятий перед публікою, завжди терпить муки задля того, аби щось змінилося в душах людей на краще.

Багато хто пам’ятає його так званий «контактний живопис» із дротами, що стирчали з картини, за які пропонувалося потриматися глядачу. Володимир Петрович творив як за церковними канонами, так і всупереч їм, досить вільно обходячись із християнською символікою, особливо в межах художніх акцій. Але істина завжди десь посередині, між молитвою та протестом.