Прем’єра концерту на два відділення з музикою аргентинських композиторів Мартіна Палмері та Астора П’яццолли «Вечір у Буенос-Айресі» відбулася в Одеському академічному театрі музичної комедії.

Автори творчого вечора відволікли публіку від повсякденності, і дали відчути себе на іншому континенті. У найважчі часи людство зверталося до танго, і цей стиль завжди підтверджував свою репутацію вірного товариша.

Своєрідний бенефіс хору, балету та оркестру театру розпочинається з молитви. У першому відділенні виконали «Месу з Буенос-Айреса» — католицьку месу для солістки, хору, бандонеону та оркестру в стилі танго нуево, яка написана аргентинським композитором Мартіном Палмері в 1996 році. У месі традиційне шестичастинне католицьке богослужіння латинською мовою поєднується зі стилістичними особливостями танго.

Незвичайністю твору є використання бандонеона — різновиду гармоніки. Партія бандонеона виступає то як головна мелодійна лінія (інструмент тут виступає у якості міні-органу), то як ритмічна основа, що дозволяє зберегти «душу танго». Цю душу втілює Дмитро Красновський (акордеон, бандонеон), також свій голос їй дарує вокалістка Катерина Мись. Молитва має бути в першу чергу щирою, так чому б не озватися до Всевишнього мовою танго, коли вона тобі близька? І в цій системі логічно включення балету, чом би й ні.

У другому відділенні балет, як то кажуть, розбушувався. Меланхолійне танго Oblivion («Забуття») змінилося хореографічним циклом з чотирьох танго (Cuatro Estaciones Porteñas) «Пори року в Буенос-Айресі». «Пори року» П'яццолли — це не пори року в класичному розумінні (як зміна сезонів). У назві автор зазначає, що йдеться про різні періоди життя мешканця околиці столиці Буенос-Айреса: молодість, поява почуттів, зрада та самотність. Чудові пари часом провокаційно перешикувалися у трійки, класичні підтримки відмінно «римувалися» з ефектними кроками танго. А яскраві, контрастні костюми та сценографію придумав Станіслав Зайцев. На біс виконували Libertango (дівчата, які сиділи на сусідніх місцях, не обзавелися програмкою та питали, чи буде воно, так ось: було навіть двічі).

По-новому розкрилися в цій постановці Люсіне та Олександр Волошини, Розалія Барсук, Олександр Марченко та інші артисти балету. Якось одразу захотілося продовження у вигляді програм із музикою Карлоса Гарделя, потім зануритися у світ французького танго, а ще є фінське танго зі своїми особливостями… Нехай улюблений театр одеситів заразом із виставами не забуває й про подібні концерти, глядачі будуть.

Автор — Ірен Адлер, фото Олега Владимирського