Маяки України нині не працюють. Одеситам залишається дивитися на красиві знімки  

Фотовиставку «Маяки України» відкрив у творчому просторі «Діалоги» на Соборній площі відомий еколог, куратор мистецьких проектів і військовий кореспондент Олександр Заклецький.

Можна з упевненістю сказати, що цей проєкт він готував змалку, бо в основі його лежить любов до моря.

«Напевно, це був 1983 рік, коли мій дідусь посадив мене в 21-у «Волгу», провіз через Волноваху, Маріуполь до Гурзуфа, де був піонерський табір, — згадує Олександр. — На березі моря я дивився на хвилі, потім мене самого хвилею накрило і досі не попускає. Коли підріс і постало питання, куди йти вчитися, я вирішив, що стану екологом, відповідно закінчив Києво-Могилянську академію і займався донними ландшафтами Кримського півострова. Але перший маяк був сфотографований 2008 року на острові Зміїному. Наступний маяк — на мисі Тарханкут у Криму. А далі до мене прийшли і зробили пропозицію, від якої неможливо відмовитися: «Слухайте, ми тут збираємося робити альманах-довідник «Маяки України», нам треба все це відзняти». У травні 2021 року розпочалася моя подорож від найзахіднішого маяка Шагани на Тузловському лимані. Потім були маяк Будаки, маяк у Санжійці, Воронцовський маяк, Григоріївський маяк, Лузанівський і так далі».

Коли Олександр знімав на Миколаївщині, виявилося, що місцеві жителі вважають Миколаїв столицею українських маяків. Тамтешні маяки «відповідають» за Миколаївську та Херсонську області. Найдавніший історично маяк України, найімовірніше, був на острові Березань, який на той момент був піщаною косою, вважає Заклецький. Знімав він маяки і на Маріупольщині.

«На виставці представлені всі маяки, крім того, що на Зміїному, — каже автор. — Мене часто запитують, чому ця серія чорно-біла. Маяки — це такі мандрівники в часі, вони стоять на одному й тому ж місці, а час пливе повз них. Мені захотілося показати цю стабільність, яка переростає в документальність, тут дуже підходить чорно-біла гама. За допомогою такого рішення я немов вириваю маяки з контексту часу. Така фотографія могла б бути зроблена не в 2021-му, а в 1921-му».

Олександр Заклецький зазначає, що море породило дві різні професії, одна з них суто мандрівна.

«Якщо льотчики літають якимись своїми рейсами, моряки вештаються по всьому світу, куди їх закинуть, на яке судно, вони самі не знають. А є пов'язана з морем професія, яка максимально не мандрівна, це доглядач маяка. Коли я подорожував маяками, зустрічав цілі династії, у четвертому поколінні вони доглядають за цим маяком. Маяки часто знаходяться в таких вовчих кутах, з яких вибратися дуже складно, залишається там просто жити маленьким королівством, вибратися звідти в райцентр чи найближче село — це вже подія. Усі маяки України зараз не працюють — війна. Невідома доля деяких із них, були обстріли по багатьох маяках», — із сумом резюмує Олександр.

Авторка — Ірен Адлер, фото Володимира Андрєєва та Олександра Синельникова