Персональний проєкт Михайла Реви «Дослідження Зла» демонструє Одеський Національний Художній музей (Софіївська, 5а) до 17 вересня.

Сталь, дюралюміній, воєнні артефакти, немов зім’яті невидимою гігантською рукою, стали основою більшості творів. Своє дослідження відомий художник проводить не з метою зрозуміти (це б означало простити), але з метою пережити й повідомити світові про пережите.

Самі по собі воєнні артефакти українські митці намагалися використати ще з 2014-го, проте виходило не надто цікаво, «вистрелило» саме у Реви.

У дворі перших відвідувачів зустрічає наїжачена гільзами «Матрьошка» — одночасно асфальтовий каток, бетономішалка та повна «сюрпризів» іграшка великих дядьків, які керують світом.

«Я думав, що тут будуть кулі, — зізнається автор. – Але потім вирішив цього не робити. Всі кулі вже випущені в наші серця, в долі наших дітей. Людина вигадала цю енергію, зробила так, аби метал спричиняв біль живому. Є різні рівні зла, але зло єдине, яке містить багато чого: зраду, ненависть. Працюючи над цією колекцією, я багато думав про зло – що це таке, звідки воно іде… І зрозумів, що все від заздрості, внутрішнього его, яке перестає дарувати любов».

На другому поверсі музею багато покрученого металу, що волає, здається, до небес («Хаос Пандори», «Голова Дракона», «Серце Дракона», «Колесо Фортуни»). Скульптура «Квітка Смерті» зібрана із залишків ракети, що впала неподалік від дачі скульптора. Коли стався цей обстріл, Михайло Рева якраз повертався з Бучі. Принесені сусідами мішки з осколками в землі стали цінним, вистражданим та трагічним матеріалом для роботи.

«Митець завжди шукає формулу, щоб звернутися до людей, — каже Михайло. — Мій основний інструмент – ремесло. Мені довелося компілювати залишки снарядів та фрагменти зруйнованого. Мій сорокарічний досвід роботи з формою дозволив мені зібрати ці пазли, перетворювати фрагменти підірваного в Миколаєві КамАЗа на череп Дракона. Це якраз і є мова мистецтва. Було непросто. Я не думаю, що нашому глядачу це незрозуміло, ми всі за ці півтора року багато чого пережили й зазнали. Я хотів розробити формулу для європейців, щоб вони побачили, що ми стикнулися зі злом, яке дрімало. Воно прокинулось, і ми стали щитом, який захищає весь світ».

З «Головою Дракона» вийшла цікава історія.

«Коли ми взяли 3D-модель та віддали штучному інтелекту, він почав тиражувати зображення. І я зрозумів, що це готичний Храм Зла. У мене була лише половина Дракона, ми відсканували, видрукувати на 3D-принтері другу половину, і пазл зійшовся. Ось таке сполучення високих технологій та предметів, що є свідоцтвом злочину», — стверджує митець.

Картина «Калейдоскоп хаосу» дозволяє побачити одиноку фігурку людини на дні величезної воронки. Дивом вцілів? За думкою автора, зараз йде битва за кожну людину, за її право вибору. Як вдається не надірвати серце? Певно, допомагає нещодавно встановлений штучний клапан, — посміхається майстер. А якщо серйозно, то це інтуїтивний та чуттєвий процес: переживання, розчаруванння, біль втрат.

Декілька скульптур даної серії вже знаходяться в Німеччині, де передбачається велика виставка. Необхідно видати каталог, зараз одесити збирають на це кошти. А наступного року, будемо сподіватися, «Дослідження Зла» буде показане на Венеційській бієнале.   

«Можу сказати, що це надзвичайно потужний антивоєнний вислів і митця, і громадянина, — зазначив один з перших глядачів, народний депутат України Олексій Гончаренко. – Це дійсно дослідження того, що війна є злом, нічого гарного, доброго там немає. Смерть, біль і втрати. І це зло прийшло на нашу землю в такому масштабі, якого світ не бачив після Другої світової війни. Михайло Рева є талановитим митцем, який зміг висловити пережите кожним українцем. Певен, це справить ефект на європейську аудиторію, через такі культурні продукти ми маємо можливість достукатися до людей, дати їм відчути, що це зло може прийти й до них».

Авторка — Ірен Адлер, фото — Олександр Гіманов