Массированная атака оккупантов по Одесской области: в регионе действуют экстренные отключения света, ПВО удалось сбить шесть ракет

Victor 6932 9 марта, 08:44     +2      

Уроды, сородичи коллаборанта Спирта, не успокаиваются. Хотя, денег им уже не хватает.

Неравнодушный 9 марта, 08:46     +1      

Слов нет… Одни эмоции. Всё-таки путлер хочет добить Украину, хоть и понимает что ему это никто не позволит.

Crowned Clown 9 марта, 09:07     +12      

Країна-гній продовжує свій терор проти мирних громадян.

Неравнодушный 9 марта, 09:13     +1      

9 березня 1814 року народився великий український поет – Тарас Григорович Шевченко.

Поезія Кобзаря актуальна в будь-який час, проте зараз, коли росія напала на Україну та розпочала повномасштабну війну, Шевченка цитують буквально всі.

Люди кажуть, очевидно, поет щось знав, оскільки в його віршах відчувається ненависть до росії та москалів, і любов до України.

До вашої уваги добірка цитат Тараса Шевченка про росію, москалів і Україну.

Неравнодушный 9 марта, 09:13     +1      

***

Кохайтеся, чорнобриві,
Та не з москалями,
Бо москалі — чужі люде,
Роблять лихо з вами.
Москаль любить жартуючи,
Жартуючи кине;
Піде в свою Московщину,
А дівчина гине…

***

Борітеся – поборете!
Вам Бог помагає!
За вас правда, за вас слава
І воля святая!

***

Я так її, я так люблю
Мою Україну убогу,
Що прокляну святого Бога,
За неї душу погублю.

***

Наша дума, наша пісня
Не вмре, не загине…
Ось де, люде, наша слава,
Слава України!

***

Ляхи були, усе взяли,
Кров повипивали! ..
А москалі і світ божий
В путо закували.

***

Як москалі срібло, золото
І свічі забрали
У Покрові; як козаки
Вночі утікали.

***

Свою Україну любіть.
Любіть її… во врем ‘я люте,
В остатню, тяжкую мінуту
За неї Господа моліть.

***

Україно, Україно!
Серце моє, ненько!
Як згадаю твою долю,
заплаче серденько!

***

І на оновленій землі
Врага не буде, супостата,
А буде син і буде мати,
І будуть люди на землі…

Dmitry nevajno 9 марта, 09:21     +2      

9 ракет було збито над Миколаївщиною

Неравнодушный 9 марта, 09:24     +1      

Неравнодушный 9 марта, 09:26     +1      

«Отак подивишся здаля на москаля…»

Чимало років «гуляє» в Інтернеті такий вірш:

Отак подивишся здаля

На москаля —

І ніби справді він людина,

Іде собі, мов сиротина,

Очима — блим, губами — плям,

І десь трапляється хвилина,

Його буває майже жаль,

А ближче підійдеш — москаль!

Хльосткі, насмішкуваті рядки, що з часом актуалізувалися й нині, в умовах агресивної війни Росії проти України, звучать особливо дошкульно. Втім не про славного автора та співавторів (є й розширені, не менш круті версії) хочу сказати, навіть не про те, що, на жаль, цей вірш давно й багатьма сприймається як… Шевченковий.

Неравнодушный 9 марта, 09:28     +1      

У листі до старшого брата Микити Шевченка від 15 листопада 1839 року Тарас Григорович просив:

«…Як тільки получиш моє оце письмо, зараз до мене напиши, щоб я знав. Та, будь ласкав, напиши до мене так, як я до тебе пишу, не по-московському, а по-нашому,

Бо москалі, чужі люди,

Тяжко з ними жити;

Немає з ким поплакати,

Ні поговорити.

Так нехай же я хоч через папір почую рідне слово… Ще раз прошу, напиши мені письмо, та по-своєму, будь-ласкав, а не по-московському… Не забудь же, зараз напиши письмо — та по-своєму».

Отже, уже в першому відомому нам Шевченковому листі, де згадуються москалі, що говорять «по-московському», постає значно ширша проблема, ніж лихо від них для чорнобривих українок, а саме: проблема рідної мови, рідного слова, що в Московщині можна почути хіба листовно — «через папір»… Ось і долю Шевченкову цими словами визначено, і причетність Москви до неї… Між іншим, одержавши від брата листа, Шевченко дорікав Микиті Григоровичу: «…Я твого письма не второпаю, чортзна по якому ти його скомпонував, ні по-нашому, ні по-московському — ні се, ні те, а я ще тебе просив, щоб ти писав по-своєму, щоб я хоч з твоїм письмом побалакав на чужій стороні язиком людським». Отже, з цих Шевченкових листів постає національний поет, який усьому світові доведе, що малороси — українці! — здатні говорити «по-своєму», а не «по-московському».

Кохання з москалями у поемі «Катерина» фактично є тяжким гріхом, за що суворо карають люблячі батьки (! ). Вдумаймося в нещадні материнські слова:

Та не кажи добрим людям,

Що є в тебе мати.

Проклятий час-годинонька,

Що ти народилась!

Якби знала, до схід сонця

Була б утопила…

Здалась тоді б ти гадині,

Тепер — москалеві…

Неравнодушный 9 марта, 09:29     +1      

Ці рядки з «Катерини» за великим рахунком уже передбачають «Розриту могилу», «Чигрине, Чигрине…», «Великий льох» та інші антимосковські поезії Шевченка. Не випадково в умовах незалежної України в шевченкознавстві виразно виявилось алегоричне прочитання поеми, за яким образ Катерини, як і образи інших зганьблених жінок у наступних поетових творах, узагалі символізують гірку долю України, поневоленої, приниженої Московщиною. Саме таке, глибинне, прочитання Шевченкової «Катерини» дає змогу побачити й зафіксувати народження народного Пророка, котрий називав ключову загрозу державності України й фактично показував, у якому протистоянні можна, говорячи словами Івана Франка, «витворити з величезної етнічної маси українського народу українську націю…».

Усе, що пов’язано з покриткою Катериною, — одна з тих сокровенних дум і тем, які пронизують усю творчість Шевченка. В одному з останніх його віршів (кінець 1860) гірко пролунало: «Дівчаток москалі украли…»

І ще вкрай важливо. Більш як через двадцять років після «Катерини» й за чотири місяці до смерті Шевченко пише вірш-ескіз «Титарівна-Немирівна», в якому ставить концептуальні крапки в цій болючій для нього темі.

Неравнодушный 9 марта, 09:29     +1      

Героїня з «українського почесного роду», гордуючи земляками… Втім читаємо:

Титарівна-Немирівна

Гаптує хустину.

Та колише московщеня́,

Малую дитину.



Титарівна-Немирівна

Людьми гордувала…

А москаля-пройдисвіта

Нищечком вітала!

 

Титарівна-Немирівна…

Почесного роду…

Виглядає пройдисвіта

Москаля з походу.

Неравнодушный 9 марта, 09:30     +1      

Такою насправді була і залишилася Шевченкова нещадно-нищівна характеристика москаля-пройдисвіта, заповідально поєднана зі злом і чужим світом. А що взагалі може бути страшніше в поетових устах? Виявляється може! «Малую дитину» від москаля, котру Шевченко в «Катерині» називав «московським сином», тепер поет сприймав як… «московщеня́»… Вважається, що це означення «є насмішкуватим за сутністю». Неважко переконатися, що в загальному Шевченковому поетичному контексті воно виглядає значно жорсткішим… Очевидно, Кобзар передав ненарожденним українцям історичні смисли-одкровнення, що повністю і страшно розкриваються в апокаліпсичних ситуаціях, як от нині, коли москаль у збройному поході на Україну…

Інша річ, що, вивільнену з імперії, незалежну Україну Шевченко бачив у мирних стосунках із Росією: «А на москалів не вважайте, нехай вони собі пишуть по-своєму, а ми по-своєму. У їх народ і слово, і у нас народ і слово. А чиє краще, нехай судять люди». В останньому реченні вчувається мені невигубна віра поета, що в незалежній державі українці покажуть, в якій саме країні людям краще жити.

Неравнодушный 9 марта, 09:31     +1      

Тепер — кілька коротких, але повчальних звернень до деяких поезій Тараса Шевченка, в яких особливо гостро й несподівано виявляється тема москалів…

Здається, непередбачено згадується москаль в поезії «Гоголю» (1844). Читаємо спочатку фрагмент:

Не заріже батько сина

Своєї дитини,

За честь, славу, за братерство,

За волю Вкраїни.

Неравнодушный 9 марта, 09:32     +1      

Неравнодушный 9 марта, 10:22     0      

Великолепный 9 марта, 10:35     -10      

Пусть Марченко ещё больше докладывает   об отремонтированных объектах энергетики. Это врагу на руку. Враг не дремлет!!!

Leonid M. 9 марта, 11:21     -10      

Опять неравнодушный шизофреник засрал всю тему своим флудом. :) 

тетя Фира 9 марта, 12:44     +1      

Форумчане, ну что вы на Петровича вызверились? Он пишет то, что пришло в голову и сердце. Синдром одиночества. Нужно понять и простить.