Пастка для Капітана: як жага крові «недовіряючих» обернулася фіаско Труханова

Геннадія Труханова навмисно підштовхнули до ескалації конфлікту з кількома впливовими «довіряйцями», щоб Капітан потрапив у пастку, яку йому розставили поки що невідомі представники його оточення. Це були ті, хто точно знав, на які болючі точки натиснути, щоб розбудити в ексмері жагу крові.

Простою мовою розповідаємо, чому рішення Окружного адмінсуду — не просто чергова постанова, а лише ще одна ланка в ланцюзі заздалегідь спланованих подій.

Єдиним дієвим механізмом, що дозволяв Труханову утримувати контроль над фракцією «Довіряй справам», завжди залишався інструмент відкликання депутатів. Для більшості представників партії, які органічно не готові переходити в опозицію, але й не відчувають особливого бажання налагоджувати дружні стосунки з колишнім мером, саме цей фактор був ключовим.

Тут є кілька важливих моментів. Перший: процедура позбавлення мандатів виглядала досить технічною. Хоча формально партія асоціюється з Одесою (де головою організації є непростий у всіх сенсах Олександр Ахмеров), юридично вона є всеукраїнською, і її структури в інших регіонах перебувають під повним контролем осіб, пов'язаних з ексмером.

Другий момент: в українській політичній практиці сформувався прецедент, коли навіть після юридично спірного рішення про відкликання депутат фактически втрачає свій статус, а територіальна виборча комісія може лише затягувати процес вступу нових осіб.

Спочатку здавалося, що питання полягає виключно у швидкості заміщення мандатів, однак серія резонансних публікацій у ЗМІ спровокувала ескалацію. Знаючи вибуховий характер Капітана, сценаристи навмисно наступили на всі його улюблені мозолі. У результаті під удар потрапили навіть ті фігури, які не прагнули до відкритого конфлікту й зберігали формальну лояльність.

Якщо щодо Олега Бриндака (у нього кримінальна справа, нехай і умовний, але термін, до того ж п'ятирічна заборона обіймати владні посади) та Олександра Матвєєва (кримінальна справа, міжнародний розшук і два роки прогулів) підстави для відкликання виглядали переконливо, то спроба позбавити мандатів групу впливових бізнесменів і політиків зі значними ресурсами виявилася серйозним прорахунком. Йдеться насамперед про Світлану Фабрикант, Василя Ієремію та Марину Лозовенко.

У відповідь на дії партійного керівництва було ухвалено судове рішення, яке фактично заблокувало проведення політрад усіх рівнів. Постанова суду хоч і виглядає сумнівною, проте є безстроковою. Об'єднання ресурсів депутатів, яких відкликають, та можливостей їхніх партнерів у владі призвело до того, що звична система дала збій. Замість того, щоб точково вивести людей з очевидними порушеннями та продемонструвати силу іншим, Труханов опинився втягнутим у тотальну війну.

У розрахунок бралося саме те, що в емоційному порыві він вплутається в конфлікт і програє, щойно суд заблокує роботу політради. І хоча це рішення ще можна оскаржити, факт залишається фактом: прямо зараз Капітан не може оперативно впоратися з неугодними, а решта депутатів отримують сигнал, що підкорятися більше не обов'язково.

На переходи своїх людей до Тігіпка можна було зреагувати інакше. Депутати не прагнули відкритого конфлікту і могли б принести публічні вибачення. Логічним кроком було б виведення лише тих, щодо кого ситуація є залізобетонною і за кого ніхто не стане заступатися, що дозволило б Труханову зберегти статус господаря ситуації.

Ексмер потрапив у цю пастку, бо виходив із прямого тлумачення законів і звичної практики, не оцінивши поєднання адміністративного ресурсу та фінансових можливостей, які зіграли проти нього. Поки що «священна війна з недовірниками» триває не до останньої краплі крові. У Капітана ще є механізми для пошуку обхідних шляхів, і остаточна поразка поки що не настала. Однак у першому раунді цього, безперечно, багатоходового бою він програв повною мірою.

Автор — політичний оглядач «Думської» Володимир Імуш

Фото Саймона Таунслі для The Telegraph