Прем’єра комедійного трилеру Popcorn в постановці Олени Пушкіної відбулася в Одеському обласному академічному драматичному театрі. Попереджаємо: далеко не в кожній виставі так часто лунають постріли!

Ця п’єса відомого прозаїка, сценариста, комедіографа, «короля сміху та інтриги», «діаманта гумору» Бена Елтона – жорстока пародія на сучасний Голлівуд, який створює справжніх убивць і маніяків. Жертвою власних фільмів стає відомий голлівудський режисер, лауреат премії «Оскар». Злочинці беруть його разом із сім’єю у заручники та вимагають публічно покаятися з екрана.

Бен Елтон — британський комік, актор, письменник, драматург і режисер. Автор 17 романів у антиутопічному, комедійному і кримінальному жанрі.

Кар'єру розпочав на BBC, де був наймолодшим сценаристом. Згодом став з'являтися і на телебаченні у ролі стендап-виконавця у молодіжній та музичній програмі BBC1 Oxford Road Show. Був учасником лондонського альтернативного комедійного руху 1980-х років і став сценаристом ситкомів «Молоді» та «Чорна гадюка», а також продовжував виступати як стендап-комік на сцені та телебаченні. Його улюбленим жанром у ті часи була ліва політична сатира.

Як істинний лівак, драматург вельми іронічно ставиться до персонажів з-поміж багатих та знаменитих. Режисер Брюс Деламітрі (заслужений артист України Сергій Поляков) неохоче збирається на церемонію вручення «Оскара» за свій фільм, перенасичений брудними сценами, що часом пропонують глядачам побачити все, що відбувається, «з погляду геніталій». І кривавих сцен в його «шедеврі» геть не бракує. Чи варто дивуватися, що повернувшись додому зі статуеткою та ще й із зіркою «Плейбою», він зустріне у власній вітальні кримінальний дует, який працює за сценаріями його кінострічок?

Газети охрестили злочинців «кривавою парочкою». Кирило Швець та Софія Голуб у ролях Вейна Хадсона та Скаут дуже органічні: якоїсь миті здаватиметься, ніби головоріз ось-ось придушить свою подружку за необережне слово…

Понести відповідальність за чорнуху, що так гарно продавалася, режисеру доведеться, хай і не таким жахливим чином, як це сталося колись із Романом Поланскі. Згадуються і «Природжені вбивці» Олівера Стоуна, тільки наші маніяки, готові завалитися у будь-яку чужу постіль і відрізати голову будь-кому, хто стане на їхньому шляху, не зовсім природжені. Все ж-таки вони наслідують кіношним героям, несхожим на свого творця, адже Брюс по життю нуднуватий та прагматичний, навіть відстрілюватися не вміє. І спокусник жінок із нього такий собі, не надто ведеться на Брюса розпіарена у «Плейбої» Брук Деніелс (ефектна демонстрація того, як можна еротично зняти колготки, стає родзинкою ролі, яку виконує нова молода актриса трупи, красива дівчина з рідкісним іменем Раїславна).

Так ось, героїня Раїславни Нестерчук насправді близька Брюсу, вона сіє спокусу, що теж добре продається, при цьому зовсім не бажаючи близькості з незнайомцем. Нема до нього у неї ніякої пристрасті. Та й він підупадає за нею, оскільки дивно ж отримати «Оскара», привести додому красуню, котру в одязі ніхто не пізнає, бо запам’ятали лише голою, і нічого не зробити з цим.

Публіка запаслася б попкорном, але в театрах це не заведено, і без цих сумнівних ласощів усе рухається до несподіваного фіналу з новими пострілами, що лунають наче грізне застереження. Затягнуто в цю кримінальну історію і колишню дружину Брюса, виснажену психологами Фарру (заслужена артистка України Ганна Фурдуй), і дочка-підліток, зухвала Велвет (Анастасія Бельдей), і тележурналістка Кірстен (заслужена артистка України Світлана Горчинська дуже переконлива у цій невеликій ролі, бо реального досвіду їй не бракує, сама була вельми успішною тележурналісткою). Досить скоро злочинці розправляться з продюсером Карлом Брезнером (Вадим Анохін), і правильно, він співучасник кінодіяльності Брюса та має понести відповідальність.

А ось хто такий Білл (Валентин Базаря), глядачі зрозуміють не одразу, і ми не розповімо, заплутаний сюжет краще сприймати поступово, в театральній залі. Варто підкреслити, що головний герой тут практично нейтральна особа, оскільки не вкладає душу у свою творчість, знімає фільми на потребу, потураючи низьким смакам і в той-таки час формуючи їх. Ділок від мистецтва робить багато шкоди, чи не так?

Автока — Ірен Адлер, фото Олега Владимирського