|
4 березня 2024, 15:56 Читать на русском
Краса і сила. Дівчата з Сил оборони України ламають стереотипи і збирають гроші для бойового підрозділуДванадцять красунь у формі, представниць Сил оборони України, взяли участь у незвичайному проєкті благодійного фонду «Шлях до дому» і прикрасили сторінки календаря на 2024 рік. Мета — збір донатів для школи снайперів, передає кореспондент «Думської». Взяти участь у фотосесії «Захисниці півдня» запросили дівчат, які захищають свободу і незалежність України і служать у Нацполіції, ДСНС, Держприкордонслужбі, Військово-морських силах і Сухопутних військах Збройних сил. За словами авторів проєкту, щоб подолати стереотипи і мотивувати інших, іноді необхідно використовувати неординарні підходи. Один із них - календар за участю захисниць. «Шлях до дому», відома своїм нестандартним підходом до соціальних питань, цього разу вирішила трішечки струсити ту толерантність до війни та емоційну втому, в яку, на думку організаторів, занурились українці, та знову вдихнути віру в Захисників і Перемогу. На сторінках календаря дівчата-захисниці постали в образах військових (у пікселі та формі) та у ніжних вечірніх сукнях, які наче підкреслюють, що сьогодні ЗСУ це місце для справжніх патріотів, незалежно від статі. Ми поспілкувалися про «нежіночу» роботу з героїнями проєкту: Анастасія Антонова — спеціаліст-криміналіст сектору криміналістичного забезпечення слідчого відділу Одеського райуправління поліції №1 (міського). З дитинства мріяла стати слідчим і після закінчення Одеського національного університету внутрішніх справ здійснила свою мрію, проте рутинна паперова робота в якийсь момент набридла. Хотілося більше практики. І Анастасія круто змінила своє життя — перейшла на службу до спецбатальйону поліції особливого призначення «Шторм». За два роки служби в його лавах провела на ротаціях у Маріуполі 20 місяців. Календар із захисницями півдня можна отримати, задонативши 1000 і більше грн через соціальні мережі фонду за посиланням або зателефонувавши 095 009 2030 «Нас зазвичай у ротації було дві дівчини, решта хлопці. Вони завжди до нас ставилися дуже шанобливо, бо далеко не всі чоловіки змогли знайти в собі сили стати на захист країни. А ми, дівчата, виходить, змогли. Хлопці дуже дбали про нас, — згадує поліцейська. — Служба була непроста: життя в полях, за різних температур, робота на блокпостах, на пунктах пропуску в сірій зоні, зачистка звільнених населених пунктів». У якийсь момент, за словами офіцера, вона зрозуміла, що хоче жити в рідному місті, і на початку січня 2022 року повернулася до Одеси, перевелася в сектор криміналістичного забезпечення. Повномасштабне вторгнення застало її вдома. Потім був дзвінок із роботи. На шикуванні їм повідомили, що росія почала повномасштабне вторгнення і слід негайно приступити до виконання поставлених завдань. «Ми тут же почали облаштовувати укриття, місця для прийому їжі. Телефонували батьки, вони були налякані, я їх як могла заспокоїла, але сказала, що нікуди не поїду. А 26 лютого батько пішов добровольцем на фронт, — розповідає Анастасія. — Найстрашніший день для мене був, коли я дізналася, що він дістав дуже важке поранення, визволяючи Херсонщину. Із близьких ніхто не знав, мені повідомили його побратими. Я негайно почала пошуки, з'ясувала, де він, і поїхала. Зайшла в палату, коли він відходив від наркозу. Тато посміхнувся і сказав: «Ти мене і тут знайшла». Робота криміналіста — це регулярні виїзди на місця злочинів, зокрема й військових. Це вбиті люди, відірвані кінцівки, зруйновані прильотами будинки. Настя з колегами приступають до роботи відразу після того, як рятувальники ліквідують загоряння. Їхнє завдання — зібрати речові докази, зафіксувати, зокрема й за допомогою БПЛА, місце злочину. А ще експрес-тести наркотичних речовин, боєприпасів. Крім того, у криміналістів є генетична міні-лабораторія, з якою вони виїжджають на деокуповані території працювати з невпізнаними трупами і встановлювати особи. «Але найскладніше — це спілкуватися з людьми, які втратили рідних. Після прильоту на Військовому узвозі мені довелося з телефону загиблого охоронця телефонувати його сім'ї і повідомляти, що їхньої близької людини більше немає. Це дуже важко», — зізнається Настя. Юлія Світла — уродженка Кіровоградської області. Як і Настя, працювала слідчою поліції, потім переїхала до Одеси, перевелася в ДСНС. До повномасштабного вторгнення регулярно виїжджала на пожежі, а після 24 лютого 2022 року в її житті з'явилося таке поняття, як прильоти. Зізнається, що в перший день уже була на службі з тривожною валізкою, проте спочатку не могла повірити, що в XXI столітті може статися військовий конфлікт такого масштабу. «На місці обстрілу найскладніше зрозуміти, чим і як ти можеш допомогти, адже люди щойно щось втратили житло, рідних, — зітхає рятувальниця.- Що їм сказати, як заспокоїти? Я пам'ятаю один із прильотів, коли жінка вибігла в паніці й питає мене: «Ви не бачили мого песика?» Я сама люблю тварин, у мене є кіт, і я розумію, що, можливо, в той момент цей собака був усім її світом. І ми почали шукати. А сама розумію, що інші люди втратили рідних, а ми бігаємо і собаку шукаємо. У підсумку знайшли на руках у співробітника швидкої допомоги». Офіцер згадує, що, мабуть, найстрашніший день був після потрапляння в будинок на Середній, коли велика кількість людей не могла знайти близьких. На місці панували плутанина, біль і відчай. Отримати календар «Захисниці півдня» і допомогти донатами школі снайперів можна під час збору, організованого «Шляхом до дому». Одержувач: ОБФ «Шлях до дому», БО Розрахунковий рахунок: UA433052990000026005024912934 СМЕРТЬ РОСІЙСЬКИМ ОКУПАНТАМ! Помітили помилку? Виділяйте слова з помилкою та натискайте control-enter |
Статті:
По информации «Думской», судно шло в одесский порт, чтобы встать под погрузку 28 тысяч тонн зерна. В момент атаки балкер был на расстоянии 10 миль (18 километров) от якорной стоянки порта. Читать дальше Бывший заместитель Генерального прокурора Украины Дмитрий Вербицкий, чья карьера завершилась после громких журналистских расследований, потерпел фиаско в суде. Читать дальше |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||