Космічний далекобійник, іспанський абстракціоніст і неаполітанська астрологиня стали героями фільмів Одеського кінофестивалю

16-й Одеський міжнародний кінофестиваль, який відбудеться у Києві з 24 вересня по 4 жовтня, оголосив Європейську конкурсну програму. Як зазначають організатори фестивалю, ці фільми відображають сучасні тенденції та виклики європейського кінематографа, поєднуючи художню сміливість із актуальністю тем. Саме серед них буде визначено переможця в номінації «Найкращий європейський повнометражний фільм», а режисер отримає статуетку «Золотий Дюк» й може претендувати на Гран-прі фестивалю.

Зазирнути у майбутнє та виправити долю намагаються персонажі фільму «Зірки бажань» (Wishing on a Star, 2024, Італія, Словаччина, Чехія, Австрія, Хорватія, режисер Петер Керекеш).

Лучіана, неаполітанська астрологиня, знає метод здійснення бажань своїх клієнтів. Усе, що їм потрібно зробити, – вирушити у день свого народження у точно визначене місце, щоб відродитися під новим небом. Чи то Тайбей, чи Бейрут, чи сусіднє село – під час цих святкових подорожей на героїв чекають несподівані трансформації, які допоможуть їм зрозуміти, чого вони справді прагнуть. Але й так зрозуміло, що більшість жінок шукає кохання з чоловіком…

Герої стрічки «Це не мій фільм» (To nie mój film, 2024, Польща, режисер Марія Збонска) також переймаються любовними проблемами.

Історія кохання Ванди та Янека починається там, де «довго і щасливо» закінчується. Щоб врятувати стосунки від кризи, вони вирушають у зимову подорож уздовж узбережжя Балтійського моря. Мандрівка стає випробуванням і перевіряє, чи справді їхні почуття щирі. Це історія з гумором, зворушливими моментами і несподіваними поворотами.

Історію невинного дівочого шахрайства розповідає фільм «Смаколик» (Tasty, 2024, Литва, режисер Еґле Вертеліте).

Она і Сауле – подруги та кухарки у маленькій каунаській їдальні «Смаколик». Коли Сауле реєструє їх на телевізійний кулінарний конкурс, створивши фальшиві профілі ресторанів, вони несподівано потрапляють у шоу. Там на них чекає суперництво з кумиром – шеф-кухаркою Мадам Брюкне, безглузді виклики та, зрештою, перші успіхи. Але все ускладнюється, коли Она закохується у харизматичного французького суддю. Разом із героями ми отримуємо шанс розібратися у тонкощах литовської кухні.

Політичні пристрасті вирують у драмі «Під сірим небом» (Pod szarym niebem, 2024, Польща, режисер Мара Тамкович).

Білорусь, 2020 рік. Після сфальсифікованих Лукашенком виборів вибухають масові протести. Антирежимна журналістка Лєна веде пряму трансляцію жорстокого розгону мирної демонстрації, поки її не виявляє поліцейський дрон. Попри небезпеку, вона продовжує роботу і потрапляє за ґрати. Її чоловік Ілля готує екстрену евакуацію за кордон, але система не відпускає їх так просто. Подружжя змушене зробити вибір, намагаючись залишитися вірними собі. Стрічка натхненна реальною історією журналістів Ігоря Ільяша та Катерини Андрєєвої, яка й досі відбуває 8-річний термін ув’язнення.

Нетрадиційна романтична комедія «Пол і Полетт приймають ванну» (Paul and Paulette Take a Bath, 2024, Велика Британія, режисер Джетро Массей) розповідає про молодого американського фотографа та французьку дівчину, якій подобається все моторошне.

Випадкова зустріч у Парижі переростає у дивну дружбу, що ґрунтується на грі – відтворенні реальних злочинів минулого. Для Пола це шлях до близькості з Полетт, для неї — втеча від розриву з коханкою та власної травми. Їхня подорож межує з небезпечною грою між реальністю та фантазією, але несподівано дарує радість у найтемніших куточках людського єства.

Про те, як небезпечно бути контактером з позаземними цивілізаціями, розповідає фільм «Чорна діра» (Must auk, 2024, Естонія, режисер Моніка Сімец).

Прибульці приземляються та кардинально змінюють життя кількох героїв. Сір’є та Марет, які мріють про роботу за кордоном, опиняються у центрі ризикованого експерименту. Юрі, який мешкає з матір’ю, закохується у відверту сусідку Ґертруду. А Маріліс, яка мріє про світ без жорстоких чоловіків, знаходить притулок у безстрашної бодібілдерки Уми в квартирі, повній гігантських павуків. Чи виживе людство після надто близького контакту з потворами?

Тему продовжує фантастична драма «Ти – космос» (2024, Україна, Бельгія, режисер Павло Остріков).

У недалекому майбутньому український космічний далекобійник Андрій Мельник перевозить ядерні відходи на віддалений супутник Юпітера Каллісто. Його рутинна подорож раптово змінюється катастрофою – Земля вибухає. Андрій стає останньою людиною у Всесвіті, аж доки з покинутої космічної станції йому не телефонує француженка Катрін. Незважаючи на неможливі обставини, він вирішує будь-що зустрітися з нею. Яка несподіванка чекає на довірливого чоловіка?

Впритул до сьогодення наблизився сюжет драми «Донька» (The Daughter, 2024, Україна, Велика Британія, режисер Єгор Олесов).

У перші дні повномасштабної війни 17-річна Ольга, дівчина з порушенням слуху, приїздить до батька та його нової родини у будинок під Києвом. Коли їхній дім захоплюють російські окупанти, Ольга опиняється перед жорстоким вибором. Щоб урятувати близьких і вижити, вона мусить подолати давні родинні образи та відкрити в собі силу, якої раніше не знала.

Найхимерніший сюжет програми, безперечно, у стрічки «Вітріваль» (Vitrival, 2025, Бельгія, режисери Ноель Бастен, Батіст Боґерт).

Щодня на стінах будівель бельгійського селища Вітріваль з'являються нові й нові графіті пенісів. А разом із тим – частішають самогубства місцевих жителів…І поки Вітріваль продовжує святкувати життя, на патруль заступають поліцейські-кузени П'єр і Бенжамен, які налаштовані в усьому розібратися.

Сімейна драма «Шість днів навесні» (Six jours ce printemps-là, 2025, Франція, Люксембург, Бельгія, режисер Жоакім Лафосс) знайомить нас із молодою жінкою Саною, яка вирушає з синами на довгоочікувані весняні канікули.

За збігом обставин заплановане житло виявляється недоступним, тож родина, разом із колишнім футбольним вчителем хлопців, зупиняється на розкішній віллі на Рив’єрі. От тільки вілла належить родині колишнього чоловіка Сани і жінка нікого не попереджає про цей візит.

Родинні зв’язки досліджує фільм «Батьківська відпустка» (Paternal Leave, 2025, Німеччина, Італія, режисер Алісса Юнг).

Самотня дівчина-підліток з Німеччини самовільно вирушає на північноіталійське узбережжя, щоб познайомитися зі своїм біологічним батьком. Їхня перша зустріч сповнена напруги, болю та образ. То ж чи зможуть ці двоє запеклих егоїстів віднайти шлях до прийняття, любові й чесності?

Проблем сучасної родини торкаються й автори драми «Мамина дитина» (Mother's Baby, 2025, Австрія, Німеччина, Швейцарія, режисер Йоганна Модер).

Юлія, 40-річна успішна диригентка, та її партнер Ґеорґ мріють про дитину. Лікування у клініці репродуктолога приносить результат – жінка вагітніє. Та ускладнення під час пологів змушує лікарів забрати новонароджену дитину до реанімації. Коли мати нарешті возз’єднується з немовлям, її охоплює дивне відчуття відчуження. Юлія починає сумніватися, чи це справді її дитина. І має на це певні підстави…

Поринути у світ мистецтва допоможе стрічка «Насолоди земного саду» (Las delicias del jardín, 2025, Іспанія, режисер Фернандо Коломо).

Фермін, досвідчений художник-абстракціоніст на схилі своєї кар’єри, стикається з хворобою, що загрожує його професії. Він переселяється до майстерні в старому гаражі, куди повертається і його син Пабло після тривалої подорожі до Індії. Протилежні погляди батька й сина на мистецтво та життя швидко призводять до конфлікту. Пепа, мати Пабло та колишня дружина Ферміна, пропонує їм взяти участь у конкурсі з інтерпретації «Саду земних насолод» Ієроніма Босха – виклик, який може змінити їхні стосунки та врятувати фінансове становище. Ексцентричні особистості оточують головних героїв.

Подією фестивалю має стати «Вічник» (2025, Україна, Фінляндія, Канада, режисер Іван Ніколайчук).

Екранізація бестселера Мирослава Дочинця «Вічник: Сповідь на перевалі духу» очікується кіноманами країни з особливою цікавістю. Це історія життя 104-річного карпатського мольфара, який пройшов крізь буремні історичні події, втрати й трагедії, але зберіг у серці світло, любов і доброту. Його шлях – сповідь великої душі, що веде до вічної мудрості.

Автор — Ірен Адлер