Минулий рік став справжнісіньким ренесансом одеського хокею — вперше в історії Української ліги у вищому дивізіоні дебютувала чоловіча команда «Шторм» з нашого міста, а жінки з «Сестер Кракен» стали третіми на чемпіонаті країни, ми писали про це в наших спортивних підсумках 2024-го.

І якщо амбіції «Шторму» легко було спрогнозувати, то успіх «сестер», яка від самого початку задумувалися як соціальний медіапроєкт, став справжньою несподіванкою. Хокеїстки не обмежилися підкоренням соцмереж — один із рілзів команди зібрав уже понад 15 млн переглядів.

Кореспондент «Думської» побував на тренуванні одеських хокеїсток, щоб дізнатися, що привело прекрасних українок у спорт, який канадці називають не інакше як «Фігурне катання в зоні бойових дій».

Зараз «Сестри Кракен» тренуються на ковзанці «Крижинка» на Черемушках, добре, що куплений нарешті генератор дає змогу не зважати на відключення електроенергії після російських обстрілів. У низький комерційний сезон основна база команди — Палац спорту на проспекті Шевченка.

Не встигаю зайти на ковзанку, як просто навпроти обличчя, у захисну сітку за воротами врізається шайба, кинута однією зі спортсменок. Дівчата відпрацьовують пас і атакують ворота. Розрізають лід лезами ковзанів, різко набирають швидкість, змінюють напрямок руху і так само різко зупиняються, здіймаючи в студеному повітрі крижаний пил. Тренувальний процес у самому розпалі, попри те, що новорічні свята тільки-но відгриміли — про них нагадують гірлянди, розвішані на балконі та вбрана ялинка під стелею.

Зал оголошує різкий звук свистка — тренер збирає команду довкола себе, щоб ще раз пояснити завдання.

Не поспішайте мінятися, до вас під'їхали — тільки тоді їдете. Щоб не було простою. Ти що, від Нового року ще не відійшла?

Під прутами захисної маски хокеїстки, до якої звернувся тренер, можна розгледіти непомітний макіяж, а з-під каски вибиваються довгі пасма доглянутого волосся.

- Тут потрібно бути уважнішим. Ось ви стали в колону і працюєте, а ви відволікаєтеся. Дівчата, у вас усе має бути швидше — віддали, прийняли, віддали.

Не всім з першого разу вдається зрозуміти, чого від них хоче тренер. Правила складної розпасовки доводиться повторити кілька разів, і ось уже сміхотливі дівчата регочуть над собою, змушуючи посміхатися суворого тренера Романа Черноброва. Чоловік зізнається, що це перша жіноча команда, яку він тренує, і підхід до вихованців відрізняється.

«Складності немає кого тренувати, складність — щоб вони розуміли, чого ти від них хочеш, — сміється тренер. — У нас дівчатка нові. Якщо «Морські вовки» починають тренуватися змалечку, то тут дівчатка прийшли, хто в 11, хто в 18, а хто взагалі на ковзани тільки пів року тому став. Тому починали з бази. Для них це тільки другий сезон із повноцінними тренуваннями».

Хокеїстки роз'їжджаються на позиції. На віддалі відпрацьовують прийоми два воротарі — у них окремий тренер.

«На дівчат і кричати не хочеться, і міцне слівце не скажеш, — ділиться секретами, вже звертаючись до мене, тренер. — Взагалі вони в нас сильні. Програють — не плачуть. Молодці щодо цього. Настрій звісно буває різний, але тренуються дуже сумлінно. Грають із палким поглядом і до кінця, не здаються. Минулого року показали чудовий і несподіваний результат (бронза на чемпіонаті України, — ред.). Дуже приємно, що в нас шість дівчаток покликали на оглядини в національну збірну. Це означає, що ми ростемо і не зупиняємося».

Ольга Христорізенко

Основа команди — колишні фігуристки. Вихованка одеської школи фігурного катання, Ольга Христорізенко, зізнається, що досвід танців на льоду допомагає і заважає одночасно.

«Довелося перенавчатися, — розповідає сестра Кракена. — Тут усе ковзання інше — у фігурному катанні більше на п'яті, тут на носку, в хокеї більше біг, ніж ковзання. Не скажу, легше чи складніше. Мені подобається цей спорт швидкістю та адреналіном».

Студентка 6-го курсу одеського Медіну, майбутня лікарка-терапевтка і чинний воротар Анастасія Дончу прийшла в команду, побачивши оголошення в соцмережах, і вперше стала на ковзани всього два роки тому.

«Я прийшла у вересні 2023-го року і спочатку каталася вздовж бортика, — згадує Анастасія. — Думала стати нападником, але потім, коли тренер провів відбір, виявилося, що моя реакція і координація більше підходять для воротаря».

Анастасія Дончу

Дівчина зізнається, що на старті було важко — комплект форми, який носить на собі воротар, включно з каскою та ковзанами, важить 20 кг.

«На початку, звісно, я боялася шайби, мружилася, але взагалі почуваєшся захищеною в екіпіровці, — розповідає хокеїстка. — Я в школі ще грала у футбол і мені подобається, що є команда, азарт перемоги».

На чемпіонаті України дівчина отримала першу спортивну травму, зламала палець і довелося пропустити дві гри. У жіночому хокеї заборонені силові прийоми, що не скасовує ймовірність прильоту шайби та можливість пошкоджень.

На сьогоднішньому тренуванні дісталося доньці головного тренера Дарині — шайба прилетіла дівчині в живіт під захисну екіпіровку, змусивши впасти на лід і стиснутися від болю. Уся команда негайно оточує «сестру», а коли хокеїстка, пересилюючи біль, встає і під руку з колегами прямує до бортика, проводжають стуком ключок по льоду.

Засновниця клубу «Сестри Кракен» і голова відокремленого підрозділу Федерації хокею України в Одесі Наталя Тютюнник розповідає, що за два роки учасниці команди стали справжньою родиною.

«Ідея створити жіночу команду прийшла за кілька тижнів до повномасштабної війни, але було мало дівчаток, лише п'ять, — згадує Наталя Тютюнник. — Потім, коли в Одесі почалися блекаути, змагання переносили і скасовували одне за одним, ми вирішили створити свого роду ком'юніті для фігуристок, які розуміють, що через війну не можуть продовжити спортивну кар'єру. А так взагалі в нас є лікар, стоматолог, є мама двох дітей, продавець-консультант косметики, дружини військових. Найстаршій у команді 45 років, а наймолодшій — 15. Ми стали справжньою родиною. Спробуйте вигнати когось із команди, вони всі не вийдуть на лід».

Творці команди та й самі хокеїстки не припускали, що зможуть піднятися на третю сходинку національного чемпіонату.

«Тепер ми можемо говорити про себе, що ми професійна команда, — розповідає Наталя Тютюнник. — Ми там боролися, зокрема і з чотириразовими чемпіонками України, і взагалі було багато дівчаток із національної збірної. У 2024 році ми приділили більше уваги медійності та розкрутці. На сьогодні в нас найпопулярніший контент в Україні навіть порівняно з професійними хокейними командами. Наша історія сподобалася і вже з'являються перші спонсори. Ми створили окремий вид спорту на базі «Крижинки» — це і робота тренерів, і екіпірування. Для дівчаток — все безкоштовно і спонсорська допомога не завадить».

Через півтори години тренування закінчилося, але втомлені розчервонілі дівчата не поспішають йти, попереду ще зйомка смішних і веселих роликів для соцмереж і просто живе спілкування з подружками.

 

 

Посмотреть эту публикацию в Instagram

 
 

 

 
 

 

Публикация от Kraken Sisters WHC Odesa🇺🇦 (@kraken_sisters_hockey)