Кінець сирійського експреса і ймовірна Третя світова: чому втеча з Тартуса демонструє неготовність рф до війни із Заходом

Нещодавня загибель російського балкера Ursa Major у водах Середземного моря стала ще одним маркером втрати москвою впливу в цьому регіоні. Це судно з 2014 року здійснило десятки рейсів до сирійського Тартуса зі зброєю на борту і, що важливо, було флагманом російської компанії «Оборонлогістика».

Треба розуміти, що Ursa Major — зовсім не старе судно, його побудували 2009 року в Німеччині. Силова установка суховантажу складалася з якісного і надійного німецького дизеля MAN, тому первісна версія з вибухом двигуна здається малоймовірною.

Щоб відвести від себе підозри в некомпетентності, керівництво «Оборонлогістики» заявило, що причиною загибелі балкера стала атака невідомих безекіпажних катерів. За свідченням членів команди, причиною зупинки судна в морі стали нібито три вибухи, після яких воно почало тонути. Однак жодних доказів цієї версії немає і не буде. Зрозуміло, що керівництво російської компанії натякає на український слід, однак такий сценарій видається зовсім вже фантастичним: в України просто немає зараз можливостей завдавати ударів морськими дронами на подібні відстані. А ось те, що флагманським активом росіяни управляли бездарно — це, мабуть, факт.

На думку оглядача «Думської» Віктора Босняка, найімовірнішою причиною загибелі балкера стало неправильне розміщення вантажу на верхній палубі.

«За документами «Урса Майор» ішов до Владивостока з вантажем портових кранів і кришок для атомного реактора новітнього російського криголама. Усе це було розміщено на верхній палубі, що підтверджено фотознімком з португальського патрульного літака «Оріон». Нижня палуба була вільна — туди мали завантажити військову техніку після заходу в Тартус. Іншими словами, ми маємо справу з прорахунками в центруванні судна або у свідомому ігноруванні необхідних вимог безпеки. Найімовірніше, в умовах штормового моря неправильне центрування призвело до зсуву вантажу, судно отримало серйозний крен, що змусило екіпаж подати сигнал аварії і покинути його», — зазначив оглядач.

Повернемося до так званого сирійського експреса. Перші поставки російської зброї до Сирії почалися 2012 року, доказом стало затримання владою Кіпру судна Chariot, що йшло з Санкт-Петербурга з вантажем боєприпасів. Цікаво, що цей пароплав уперше відзначився роком раніше, успішно відбивши атаку сомалійських піратів в Аденській затоці.

В повну міць «експрес» запрацював з 2014 року, коли до справи доставки зброї долучилися великі десантні кораблі Чорноморського, Північного і Балтійського флотів рф. Негативний досвід огляду умовно цивільного балкера Chariot підказав диктатору путіну думку використати свої БДК, які користуються статусом екстериторіальності і які нікому не спаде на думку зупиняти в морі.

У місіях «експреса» відзначилися всі російські БДК проєктів 775, 1171 і 11711. Однак до доставки зброї залучалися й цивільні суховантажі. Для цих цілей рф закупила кілька суден у Туреччині — «Кизил-60» (колишнє — Smyrna), «Вологда-50» (колишнє — Dadali), «Двініца-50» (колишнє — Alican Deval).

Вибір російських менеджерів викликає подив — для роботи з перевезення дорогої військової техніки вони придбали старі судна, які пройшли багаторічну експлуатацію з вкрай поганим технічним обслуговуванням.

Дуже показовою стала історія з купівлею колишнього рефрижератора-овочевоза «Георгій Агафонов», що належав Українському Дунайському пароплавству. Міноборони рф дало йому назву «Казань-60».

Перед тим як брати участь в «експресі», овочевоз кілька років пробув у відстої, а потім його продали на металобрухт турецькій компанії за 300 тисяч доларів. Однак турки перепродали його воякам рф.

Колишній директор УДП Дмитро Баринов розповідав, що був здивований вибором росіян.

«По-перше, на момент продажу «Агафонов» був не на ходу, і їм напевно довелося витратитися на ремонт двигуна. Це не менше 500 тисяч доларів. Але головне не це, а загальний стан судна, який жахливий, там багато чого згнило і не підлягає відновленню. Боюся, ця «Казань» ризикує не дійти до Сирії — потоне разом із танками, ракетами, або що там вони везуть», — зазначив директор.

Такий підхід у виборі техніки свідчить про божевільну корупцію у вищому керівництві рф і неготовність до тривалої війни.

Ну і вишенькою на торті сьогоднішньої втечі з Сирії стала евакуація техніки — її доправляли до Тартуса майже десять років, БДК і цивільні суховантажі зробили сотні рейсів, а вивозити звідти, судячи з кількості задіяних суден, нема чого. Іншими словами, майже все, що там воювало, або загублено в боях і розкрадено, або здано опозиції, яка прийшла до влади.

Наряд сил і засобів для евакуації має дуже убогий вигляд — у першій групі суден рухаються два великі десантники, «Іван Грен» і «Олександр Отраковський», а також суховантаж Sparta. Сумнозвісний Ursa Major також мав щось забрати через апарель на нижню палубу, але не дійшов.

Друга група, яка підходить до Ла-Маншу, складається з балкера Sparta II і танкера «Генерал Скобелев».

Загалом, такими силами росіянам навряд чи вдасться вивезти щось цінне, тим паче, що нова влада не залишила їм багато часу на розкачку.

Колишній головний редактор видання espreso.tv Вадим Денисенко впевнений, що ця історія є певним лакмусовим папірцем готовності росії до Третьої світової.

«Ні зараз, ні через п'ять років після перепочинку ні путін, ні той, хто прийде йому на зміну, не будуть готові воювати з НАТО. Просто, щоб усі розуміли: рф готувалася до сьогоднішніх бойових дій 14 років (з 2008, після війни в Грузії). Тому, коли хтось каже, що перепочинок у 4-5 років поверне росії міць — це міф. За нинішнього фінансового становища, відсутності технологій і провалів у літако- і суднобудуванні росія не може стати країною, яка буде драйвером Третьої світової. Єдине, що може робити росія — це гадити. Зрештою, це те, що вона досі відносно успішно робила», — наголосив експерт.

Автор — Олексій Сухий