Втеча Дмитрука: Київському району Одеси традиційно не щастить із нардепами-мажоритарниками

Що спільного у Ігоря Маркова, Едуарда Матвійчука та Артема Дмитрука? Те, що всі вони в різний час обиралися до Верховної Ради у 133 мажоритарному окрузі в Київському районі Одеси.  Марков у 2012-му році, Матвійчук у 2014-му, Дмитрук у 2019-му. І всі троє зрештою покинули Україну, причому останній якраз у День Незалежності, як повідомляють прикордонники.

Ми не будемо повторюватися і розповідати про зв'язки Артема Дмитрука з РПЦ, його ставлення до російсько-української війни або скандали з пляжами і шлагбаумами. Замість цього проллємо світло на менш відомі факти його політичної біографії.

На парламентських виборах-2019 фаворитом у Київському районі вважався представник «Опоблоку» Віктор Баранський. Він системно працював на окрузі кілька років. Пайки для виборців, контроль дільничних комісій — за вкладеними коштами він явно перевершував навіть Ігоря Маркова у 2012 році і, здавалося, у його супротивників не залишалося жодного шансу.

Однак сталося диво: «зелена хвиля» змела Баранського, висунувши абсолютно невідомого бодібілдера Артема Дмитрука. Фінансову підтримку виборчій кампанії нового кандидата надав великий одеський бізнес — хоч і не в таких масштабах, як вкладався «опоблоківець», але суми були досить значні. Насправді Дмитрука обрали не тільки прихильники цього ЗЕ-кандидата, а ще й противники його біло-блакитного конкурента.

Квоти на висунення від «Слуги народу» за мажоритаркою розподілялися в столиці. Два округи, у Київському та Приморському районах Одеси, дісталися групі екснардепа-регіонала Вілена Шатворяна, у якого після виборів стався конфлікт із міським головою Геннадієм Трухановим.

За версією оточення Шатворяна, Геннадій Леонідович не виконав деякі взяті на себе зобов'язання і домовленості. Це і вилилося в ситуацію, одним із яскравих прикладів якої стало епічне відео, де Дмитрук бігає по столах під час засідання земельної комісії міськради. Системні противники Труханова навіть почали розглядати Дмитрука як можливого кандидата на пост мера Одеси.

Начальником штабу Дмитрука з моменту виборів і до його від'їзду за кордон був Іван Марзак. Зараз його ім'я не на слуху в політичних колах, але за часів губернатора Матвійчука це був голова Комінтернівської райадміністрації, який забезпечував абсолютно будь-які результати для Партії регіонів на всіх дільницях і напрямках, які йому доручали. Саме вплив Марзака і його дружини, за нашою інформацією, і переконав недосвідченого політика, що він уже майже мер Одеси і йому треба лише продовжувати в тому ж дусі. Ну, і правильно визначитися з політичною силою, щоб перемога в мерській кампанії стала реальністю.

Після того як Дмитрука виключили зі «Слуги народу», він ненадовго долучився до «Розумної політики» Разумкова, а потім перейшов у парламентську групу ОПЗЖшника Вадима Столара.

Другий перехід повністю розірвав стосунки з групою Вілена Шатворяна, яка підтримувала і прикривала його всі ці роки. Подейкують, що ціна питання склала 300 тисяч доларів + щомісячна зарплата.

На початку повномасштабної війни стався відомий у проросійських колах інцидент, який чомусь не набув широкого розголосу. Тоді Дмитрук і його охорона, яку він називав самообороною, поклали обличчям в асфальт офіцера СБУ. За нашими даними, цей конфлікт закінчився приїздом «Альфи» на його робоче місце, після чого голова нардепа сильно збільшилася в розмірах (мабуть, він кілька разів падав і вдарявся об якісь предмети) і записом покаянного відео. А деякі його соратники і зовсім терміново мобілізувалися до Збройних сил.

Судячи з опублікованої Офісом генпрокурора частини підозр, це був не єдиний подібний епізод. Питання, чому цей випадок вирішили оприлюднити саме зараз, хоча бізнес-конфліктів за участю Дмитрука була величезна кількість, залишається відкритим.

І останнє — перехід Дмитруком кордону перш, ніж йому встигли вручити підозру. Втеча з країни — не така вже й складна справа за наявності зв'язків у РПЦ і одеських «зелених» колах. За даними молдавської влади, вже понад 10 тисяч українців незаконно в'їхали в країну. Ми не раз чули про священників московської церкви, які допомагають ухилянтам втекти за кордон, а один такий попадався правоохоронцям уже двічі й досі спокійно служить у своїй парафії. Ймовірно, у нього дуже впливові покровителі у владних кабінетах. Як і в іншого священника московського патріархату з Одещини, який протягом кількох років ґвалтував рідну доньку, але замість колонії суворого режиму опинився… в армії.

Зв'язки керівництва донецьких «слуг народу» та ОПЗЖ на Одещині з РПЦ ілюструє ця фотографія.

А тепер про те, кому вигідна ситуація, що склалася. Як не дивно, найбільше плюшок від втечі Дмитрука отримає одеський мер Геннадій Труханов, який, граючи на «біло-блакитному» полі, на тлі абсолютно імпотентного Скорика, позбувся дійсно небезпечного конкурента.

Автор — політичний оглядач «Думської» Володимир Імуш