«Здавалося, читає сам Гоголь»: як викладач XIX століття змінював підходи до освіти (з циклу «Німецька Одеса»)

У XIX столітті німецький слід в Одесі був помітний не лише в торгівлі, промисловості чи архітектурі. Німці працювали лікарями, інженерами, підприємцями, викладачами, долучалися до розвитку міського самоврядування, освіти й культури.

Новий матеріал із серії «Одеські німці» присвячений Еммануїлу Вобсту — учителю, який відкривав у дітях талант, присвятив життя педагогіці та залишив після себе теплу пам’ять у серцях учнів.

У 1852 році Еммануїл Вобст закінчив Рішельєвський ліцей. Викладав російську мову та словесність в Одеському повітовому училищі, міському комерційному училищі та інших освітніх закладах міста.

За походженням Вобст був німцем із Саксонії. Водночас він мав особливу любов до літератури й вмів передати її своїм вихованцям.

Про Вобста згадував Аполлон де-Рібас — одеський історик-краєзнавець, мемуарист і автор спогадів про Одесу. Він описував його як тиху й м’яку людину, але на уроках цей спокійний викладач умів повністю заволодіти увагою класу. Вобст читав твори Миколи Гоголя так майстерно, що учні слухали, боячись пропустити хоча б слово.

Особливо він любив «Шинель» і «Повість про капітана Копєйкіна». «Здавалося, що читає нам сам Гоголь», — переповідав де-Рібас враження колишніх учнів.

Але сила Вобста була не лише в художньому читанні. Він мав власне уявлення про те, яким має бути навчання, і вважав, що дітей не варто виснажувати сухою граматикою та заучуванням правил. Натомість пропонував їм переказувати прочитане своими словами, висловлювати власні думки, писати твори на вільні теми.

Якщо учень приносив до класу власний вірш, Вобст міг доброзичливо його покритикувати або похвалити. Іноді результат був несподіваним: діти, яких вважали малоздібними, раптом виявляли потяг до письма. Вобст умів його розгледіти. Він не намагався силою нав’язати дітям знання. Натомість допомагав їм самостійно говорити, думати, писати — і саме в цьому знаходив їхні сильні сторони.

Читати також Перший садівник: хто починав озеленення міста та чому він залишився без пенсії (з циклу Німецька Одеса)

Спогади де-Рібаса підтверджував і колишній колега Вобста з Одеської другої гімназії — Аполлон Кочубинський, відомий історик, філолог та педагог.

Кочубинський також відзначав винятковий дар Вобста до художнього читання, його здатність утримувати увагу слухачів і декламувати навіть комічні твори так, що клас буквально завмирав. Він називав Вобста делікатною, поетичною людиною та високо оцінював його педагогічне обдарування.

Для колег Вобст був талановитим викладачем. Для учнів — учителем, якого вони пам’ятали через багато років.

Він викладав і в інших одеських школах та гімназіях, і усюди, за спогадами сучасників, користувався щирою любов’ю учнів. При цьому сам залишався людиною непублічною. Навіть про його хворобу діти нічого не знали: одного дня їм просто повідомили, що їхнього вчителя не стало. Так само тихо, як він жив і працював.

Читати також Врятована церква та не лише: як віра, архітектура та милосердя змінювали місто (з циклу «Німецька Одеса»)

Історія Еммануїла Вобста нагадує, що німецька присутність в Одесі XIX століття не обмежувалася торгівлею та підприємництвом. Поруч із купцями, банкірами та промисловцями були люди, які творили освіту, культуру та медицину.

Вобст не заснував великої компанії і не залишив після себе промислової спадщини. Його внесок був іншим. Він учив дітей не просто читати, а розуміти й відчувати прочитане, висловлювати власну думку та не боятися писати. І, можливо, найважливіше — умів побачити дар там, де інші його не помічали.

Під час підготовки матеріалу використано дослідження Ельвіри Германівни Плєсської-Зебольд — історикині, дослідниці місцевої історії, зокрема матеріали її праці «Одесские немцы. 1803–1920».