Як жінці перетравити війну, або Перед одеситами сповідалися чотири українки  

Перформанс «Перетравлення» відбувся у підземному арт-просторі на Преображенській, 11.

Цікавий досвід живого мистецтва у змішаному форматі, коли одна акторка бере участь онлайн, а три інші вживу, і на це не звершаєш уваги, бо кожній співчуваєш, і кожна діє не на противагу іншим. Декорацій немає, є відеоряд та виставка колажів.

Нагадаємо, ця вистава перемогла у грантовій програмі Per Forma, яку здійснює платформа Kyiv Contemporary Music Days за підтримки Performing Arts Fund NL та Міністерства освіти, культури та науки Нідерландів для розвитку сектору перформативних мистецтв в Україні.

Перетравити війну самотужки і допомогти це зробити іншим жінкам намагаються чотири героїні. Дружина військового попервах після розлуки з чоловіком припинила готувати, бо нема для кого, але поступово повернулася до плити. Жінка в еміграції опинилася випадково, бо була за кордоном на гастролях, але ж душа болить за тих, хто залишився. Жінка, яка думає про мобілізацію, навіть пройшла вишкіл, але не хоче повертатися додому живою після того, як відбере чиєсь життя. Жінка, яка втратила близьку людину на війні і через це ще більше відчуває в собі звʼязок з минулими поколіннями та своєю землею.

Ототожнювати цілком перформерів із персонажами не варто, але, звісно, кожна каже про те, що близьке й особисто їй. Актуальні сповіді зазнають змін у різних містах, де показують перформанс.

Катерина Радушинська — автор ідеї, режисер, тілесний перформер (Харків -Київ), радить шукати підтримки у танці, такому, якого хоче в цю мить твоє тіло. Аліса Волкова (Харків — Вільнюс), Аня Погорєлова (Дніпро), Олена Єрмішкіна (Харків — Ужгород), наперебій називають інші рецепти: книги, терапевтична група, теплі обійми коханого тощо.

Вразливість жінок шукає захисту у такому твердженні: «В усьому світі є десь війна, це було і буде завжди». Але з цього логічно витікає інше: чи варто жінкам приводити дітей у такий світ? Мотивація зникла. Лише мадонни з колажів Катерини Березовської сумно та жертовно колисають своїх божественних малят.

Автори перформансу зазначають, що кожного разу змінюється не лише текст, наживо створюється музика харківським композитором Костянтином Івановим, оновлюється відео-арт та звукові ефекти. Концепт вистави полягає в тому, що зараз немає нічого сталого, зараз відбувається все одночасно, через це неможливо одночасно все перетравити. Не перетравить війну за один вечір і глядач, але спільні переживання, тонка ниточка обопільної психологічної підтримки між залом та публікою дорогого коштують.

Автор — Ірен Адлер, фото Олега Владимирського