Громадська дискусія щодо викликів, які стоять перед волонтерським рухом України у 2024 році, відбулася 17 лютого в стінах Одеської обласної універсальної наукової бібліотеки імені Грушевського.

Захід організували за підтримки Міжнародного фонду «Відродження» в рамках проєкту, що реалізується Інститутом центральноєвропейської стратегії, передає кореспондент «Думської».

Одесити змогли поспілкуватися з людьми, які очолюють провідні благодійні фонди та волонтерські організації регіону: засновницею БФ «Корпорація монстрів» Катериною Ножевніковою, відомим істориком і волонтером Олександром Бабичем, співзасновником групи «Технарі» Геннадієм Сульдіним, а також ужгородським письменником і волонтером Андрієм Любкою, який постачає підрозділи Збройних сил України автотехнікою.

На думку більшості учасників дискусії, рівень консолідації українського суспільства продовжує знижуватися, а державна інформаційна політика та комунікація залишає бажати кращого.

«На жаль, у нас усе ще є маса людей, які просто не включені в процеси, вони навіть не хочуть чути про війну, — зазначає Катерина Ножевнікова. — Єдиний вихід — з ними треба працювати. Треба виходити і спілкуватися з тими, хто досі скаче під російську музику біля ялинки на Дерибасівській, з тими, хто не помічає війни. У 2024 році я можу порекомендувати тільки одне — навчатися. Вчитися тактичної медицини, вчитися стріляти, як чоловікам, так і жінкам, отримувати ті навички, які можуть нам, на жаль, найближчим часом дуже сильно знадобитися».

Більш позитивний настрій висловив письменник із Ужгорода Андрій Любка, який від початку повномасштабної війни передав різним підрозділам Збройних сил України 245 автомобілів.

«Не дивлячись на тло в соціальних мережах, на мій погляд, рівень підтримки волонтерів не впав, збори закриваються, суспільство не перейшло в аморфний стан, — упевнений він. — Якщо говорити про допомогу військовим і волонтерам, то я не бачу зменшення і відторгнення. Головне зараз усім нам продовжувати роботу, максимально її спрощувати й оптимізувати, щоб вона приносила кращі результати з меншою затратою сил і нервів, і з меншим вигоранням для всіх учасників».

Зі свого боку, історик Олександр Бабич вважає, що допомагати фронту може будь-яка людина, незалежно від її заробітків або роду занять.

«Щоб не програти, кожен із нас має зрозуміти, що це його особиста війна, — зазначає Бабич. — Якщо ми перестанемо щось робити для перемоги 24 на 7, тоді фронт наблизиться до дому кожного, як було в Маріуполі навесні 2022 року. Можете в'язати шкарпетки — в'яжіть шкарпетки, можете кілька годин на день плести сітки — плетіть сітки, можете працювати і щодня чи щотижня, чи щомісяця робити донат — оберіть той фонд чи волонтера, якому довіряєте і віддавайте туди гроші. Потрібно знайти ту нішу, де ти можеш приносити користь, нехай навіть невелику, але на постійній основі».

На закінчення зустрічі волонтери зійшлися на думці, що найголовніше зараз — припинити внутрішні чвари, консолідуватися і допомагати армії.

«У всіх нас глибокі психологічні травми, які вихлюпуються в агресію, зокрема стосовно одне одного, — упевнений творець додатку єППО Геннадій Сульдін. — Як то кажуть, нам зовнішнього ворога не треба, ми самі перегриземося. У нашій команді «Технарі» є суворе правило не втручатися в обговорення і суперечки. Здорово допомагає те, що в нас практично немає вільного часу. Ми всі маємо нарешті зрозуміти, що в українців, незалежно від їхніх політичних поглядів, зараз є тільки один ворог — це росія, і до внутрішніх чвар ми можемо повернутися тільки після перемоги».

Організатори дискусії запланували серію подібних заходів у трьох містах України: Одесі, Ужгороді та Чернівцях.