Як гуманоїди одесита митцем зробили, або Пригоди абстракціоніста

Експозицію «Натхнення з Космосу», що знайомить поціновувачів образотворчого мистецтва з художником, який за життя йшов особливим шляхом, представляє простір «Діалоги» (Соборна площа, 2) до 28 липня.

Автор барвистих робіт — В’ячеслав Горбунов (1947-2016) — одеський художник-абстракціоніст.

За життя В’ячеслав Михайлович дав не так вже й багато інтерв’ю, проте всі вони зводяться до того, що іншопланетний розум привів його у мистецтво.  Займатися графікою почав у сорокарічному віці, змінив багато професій (зокрема, був диктором Одеського державного телебачення, кухарем, соціальним працівником). Працював гуашшю, шкодував, що не вдалося отримати фахової освіти та опанувати техніку олійного живопису. Малювати став, за власним зізнанням, після того, як влітку 1989 року став «контактером», спілкувався з космічними прибульцями у лісах Вологодської області.

Туди він завербувався на сезонну роботу, жив у хатинці, обходив свою ділянку, збирав соснову смолу-живицю, яку потім здавав заготівникам. З живиці роблять каніфоль, незамінну речовину для скрипалів, нею натирають смички. Пудрою з каніфолі балерини зменшують ковзання пуантів. І, звичайно, не можна забувати про застосування каніфолі у виробництві пластмас, гум, штучної шкіри, мила та інших корисних речей. На жаль, на той момент заняття вже стало не надто вигідним, у великій країні починався хаос, із платнею надурили, але наш герой отримав вельми цінний дарунок небес.

Родина пригадує, що потік листів від чоловіка й батька раптово припинився на два тижні, потім прийшов лист про те, що з ним відбулася дивовижа, про яку розповість вже після повернення. Повернувшися до Одеси пізньої осені не так із грошима, як з лісовими трофеями (валіза журавлини та мішок відбірних сушених грибів допомогли протриматися всю зиму), В’ячеслав розповів химерну історію.

Обходячи вчергове свою ділянку на заході сонця, він зустрів… гуманоїдів. Риси їхніх облич нагадували дельфінів, а шкіра мала бузковий відтінок. Не відчувши ніякого страху, одесит спілкувався з гуманоїдами телепатичним засобом, і не відхилив їхньої пропозиції побувати на борту космічного корабля. Там він зустрів декількох землян, в тому числі англомовну мулатку, з якою розбалакався завдяки гарному володінню англійською. Мулатка повідала про своє рішення полетіти з іншопланетянами на їхню далеку планету, така перспектива була й у В’ячеслава. Але він пояснив гостям із Всесвіту, що йому дуже дорога його родина. І був почутий. За два тижні його повернули на те саме місце в лісі, а перед тим покатали на зорельоті, здійснивши посадку в якійсь східній пустелі, де дали можливість прогулятися по піску. Для Горбунова, котрому не відкрили візу після закінчення середньої мореходки, перетнути державний кордон таким чином було особливо приємно.

Землянам показували на борту корабля фільми про життя на загадковій планеті, архітектура міст, водограї, веселі дітлахи… Все нагадувало наше земне буття. «Let’s go!» — агітувала В’ячеслава мулатка, яка, вочевидь, втратила надію влаштувати своє життя на Землі. А він навчив її і заодно іншопланетян промовляти імена дружини й сина: «Олена», «Іван»… Виявилось, що два тижні нашого героя не бачили жителі найближчого села, до сільмагу за продуктами він не приходив.

Так це чи не так, але незабаром після повернення з лісів (до речі, тим літом було чимало публікацій в пресі про спостереження за НЛО та зустрічах з гуманоїдами саме в цих місцях) В’ячеслав несподівано для себе розкрився в різноколірній абстракції, працював багато та натхненно, привертаючи увагу професіоналів та мистецтвознавців. Олена Шелєстова, наприклад, високо цінувала «енергетичну мускулатуру» творів Горбунова. Абстракція прибирає все зайве, все випадкове, зазирає до суті предметів, людей, явищ.

Горбунов почав виставкову діяльність в Одесі у 90-х роках ХХ сторіччя, провів резонансні персональні виставки у Музеї східного та західного мистецтва, муніципального музею приватних колекцій імені О.В. Блещунова, була також виставка під назвою «Ars longa, vita brevis» в андеграундній галереї «Terra incognita». Востаннє за життя брав участь у груповій виставці «Графіка… Графіка… Графіка…» в Музеї сучасного мистецтва Одеси (2013) разом с Євгеном Рахманіним та Миколою Новиковим. Роботи митця знаходяться у приватних колекціях та включені до постійної експозиції Музею сучасного мистецтва Одеси.

На виставці з сімейного зібрання можна побачити портрет дружини «Олена» в зелених, як її очі, тонах, зворушливих «Дівчинку та кішечку», стрімку «Регату» та багато іншого. Проте етикетки з назвами вирішено було не прикріплювати до робіт, аби не обмежувати глядацьку уяву. В’ячеслав Горбунов вже увійшов до історії як найзагадковіша фігура одеського художнього бомонду, і якщо він вважав, що отримав свій дар із Космосу, не нам цьому суперечити.  

Авторка — Ірен Адлер, фото Володимира Андреєва